Погляд у майбутнє

Днями, Київ відвідав професор Сорбонського університету Мішель Маффесолі. Один з відоміших соціологів у Франції. Професор Маффесолі поділився своїм баченням та відчуттям зміни епох та майбутнього.

Візит французького професора, з 28 по 30 травня, проходив в рамках V міжнародного конкурсу молодих науковців, що проводився Київською школою архетипіки.

Мішель Маффесолі вперше побував в Україні і був приємно вражений пам’ятками архітектури, старовинною культурою, гарними людьми та приємною науковою спільною. Професор прочитав дві лекції – одну в Національній академії державного управління, другу в Інституті соціології Національної академії наук України.

На питання наших науковців, про положення України, про майбутнє україно-російських відносин професор відмовився відповідати, чесно признавшись, що не володіє інформацією, тому по цим темам не залишив жодного коментаря.

Натомість Маффесолі більше ділився своїми висновками зі спостережень за процесами, що відбуваються у його рідній Франції. І відзначив про великий розрив, що постійно збільшується, між інтелігенцією та народом. До інтелігенції професор відносить журналістів та політиків, які ніби продовжують жити у XVIII – XIX століттях. Маси та ті хто ними керують розглядають абсолютно різні шляхи свого розвитку.

Для розуміння видимого потрібно зрозуміти невидиме. Істиною є розуміння невидимого. Розуміючі, які потужні “підводні течії” колективного несвідомого чинять вплив на сучасний соціум, можна збагнути природу всього дійства, що відбувається навколо. Механізми зміни епох знаходяться у колективному підсвідомому. Розуміючи суть підсвідомого мас ми зрозуміємо механізми змін.

У попередні періоди нашої цивілізації, робота мала цінність, як сама по собі, то сьогодні ця цінність втрачена, особливо серед молоді. Нині цінність надається тільки тому, що приносить вигоду.

Симптомом настання “неотрабалізму” – самоорганізації у неоплем’я, та  переорієнтування на його цінності і потреби, виступає “відродження інтересу до всього натурального і почуття околдованості світу”. Попередньо створений і до нині діючий соціальний договір втрачає свою вагу. В силу вступає новий пакт – договір оснований не на раціональному, а на емоціях.

Цілісність буття людини, культура розвитку, творчість, естетизація – ці речі приходять на зміну раціональному попереднього періоду модернізму. Ідуть процеси горинтолізації  суспільного життя. Не “Я думаю – значить я живу”, а “Я слідую своїй думці”. Цілісність буття людини, культура розвитку, творчість, естетизація – ці речі приходять на зміну раціональному попереднього періоду модернізму.

Намагаючись зазирнути у майбутнє, в те що нас очікує, професор Меффесолі  основується на власному розумінні існуючих тенденцій та прихованих соціальних механізмів.

З великою вірогідністю можна стверджувати, що однією з ознак прийдешнього буде мультиполяризація світу. Перехід від індивідуалізму до особистості. Гетерономія – вихід зі свого я. Узгодження внутрішніх законів з потребами зовнішніми. Синергія між архаїзмом і технологічним розвитком. Племена і інтернет. Локоцентричний принцип – тут де я живу.

Видима імплозія політичного знаходить своє вираження в “безсловесності мас”, однак їх байдужість до “високої політики” здається пасивністю лише в старій системі координат. Насправді вона являє собою “динамічну позицію, за допомогою якої життя перефокусовується на істотне”. Своєрідна позиція “народного стоїцизму” полягає в тому, що людина не маючи можливість впливати на політику стає байдужою. Саме ця байдужість і дозволяє людям зосереджувати власну енергію на те, що поряд, поблизу. Сенс життя вже знаходиться не в недосяжній утопії і не у всеосяжній раціоналізації існування, а “тут і тепер”. Якщо політична активність була панівною цінністю модерну, то ключовою цінністю постмодерну стає естетично забарвлене недіяння.

Таким чином відродження цінності території, видовища і насолоди позначають регресію до архаїки.