Новий голова парламенту Європейського Союзу

17 січня Європарламент нарешті спромігся обрати нового голову. Ним став італієць Антоніо Таяні. Голосування було вкрай напруженим і тільки з четвертого разу, у четвертому турі, Таяні набрав необхідну кількість голосів.

За 63-річного Антоніо Таяні проголосувало 351 депутатів, його головний суперник, представник фракції європейських соціалістів Джанні Пітелла отримав 282 голоси. Ще 80 європарламентарів утрималися.

Голосування

Обрання Таяні стало результатом наполегливої закулісної боротьби, яка відобразила заплутаний і часом неефективний характер основних європейських структур.

Голосування проходило на тлі політичного скандалу. За тиждень до голосування невідомі оприлюднили подробиці змови між основними фракціями Європарламенту. Таємну домовленість приховували декілька років.

В ній йшлося про поділ, за ротацією, терміну головування між основними фракціями — Європейської народної партії (консерватори, християнські демократи) та Прогресивним альянсом соціалістів та демократів (соціал-демократи, соціалісти).

Проте соціал-демократи несподівано відмовилися від цієї домовленості у зв’язку з тим, що представники народних партій і так вже займають основні позиції в ЄС: Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер та голова Європейської ради Дональд Туск.

У свою чергу, “народники” звинуватили соціал-демократів у підступності і почали вимагати обіцяну посаду свому кандидату. Євронародна партія заявила, що відмова від домовленості підриває стабільність Європарламенту, як найважливішого інституту Євросоюзу

Нинішня конфліктна ситуація фактично означає кінець “великої коаліції” в Європарламенті, коли християнські демократи і соціалісти домовлялися про розподіл функцій.

Під час виступів перед голосуванням деякі депутати “випускали пар” виступаючи з радикальними вимогами: “Ніяких закулісних угод, ніяких “великих коаліцій”! Депутати при цьому відзначали, що органи ЄС і так постійно піддаються критиці за непрозорість і політичні змови поза спинами громадян Євросоюзу.

Тим не менш, як казав мудаковатий Шкіряк “…погавкають, повоняють та заспокоються…” – так і з європейськими депутатами.

Європарламент вважається відносно “народним” органом ЄС. На відміну від намертво забюрократизованих Єврокомісії та Ради Європи, депутати до нього обираються безпосередньо громадянами Євросоюзу. У ньому представлено основні партії і рухи Європи, в тому числі євроскептики-єврооптимісти, соціалісти-націоналісти, комуністи-ультраправі. Однак домінують у ЄП дві основні фракції — Європейська народна партія (ЄНП — консерватори і християнські демократи) та Прогресивний альянс соціалістів і демократів (ПАСД — соціал-демократи і соціалісти).

Перемога Таяні у голосуванні значним чином стала можливою завдяки певним домовленостям з фракцією лібералів. В останній момент їх лідер Гі Верхофстадт зняв свою кандидатуру і вони проголосували за Таяні. Ліберали завжди є тим непотрібом, яким затикають гнилі дірки.

Як зазначається, голосування було таємним.

І все ж таки, після зриву міжфракційних домовленостей у Європарламенті очікується гостра внутрішня боротьба.

Таяні. Біографія та кар’єра.

Антоніо Таяні народився, в Римі, 4 серпня 1953 року. Навчався на юридичному факультеті Римського університету Ла Сапієнца. Працював журналістом, з 1982 редактором відділу парламентських справ тижневика Il settimanale (“Щотижневий”). Пізніше диктором новин на Radio 1, телерадіокомпанії RAI. З 1983 року керівник римської редакції газети Il Giornale (“Журнал”), що належить родині Сільвіо Берлусконі. Був спеціальним посланцем до Лівану, Сомалі та Радянського Союзу.

Політична кар’єра розпочалась на початку 1990-х років, коли Антоніо співзаснував найбільшу праву партію Італії – Forza Italia (“Вперед, Італія”). Ще одним співзасновником являється Сільвіо Берлусконі. З 1994 Таяні працював речником прем’єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі. У тому ж 1994 році він вперше обирається до Європейського парламенту.

Відтоді політик так ніколи і не залишив Брюссель. З 2002 заступник голови Європейської народної партії. У 2008 – 2010 роках він очолював Єврокомісію з питань транспорту. У 2010 – 2014 очолював Єврокомісію промисловості та підприємництва.

Незважаючи на багато років проживання у “брюссельській політичній бульбашці”, попри, так звану, брюссельську соціалізацію та “європеїзацію”, з якою стикаються більшість політиків та посадовців ЄС, Таяні зумів лишитись адекватною людиною. Успішно поєднав в собі політика італійського наповнення з розумінням багатьох захіно-європейських труднощів. Тобто остаточно не скурвився на толерастії та ліберастії. Точніше, може і скурвився, але не остаточно.

Таяні та Україна

Досвід зовнішньополітичної діяльності Таяні здобував на ниві роботи з країнам Латинської Америки. Він входив у делегацію співпраці ЄП з Бразилією, Чилі та Євро-Латинською парламентською асамблеєю.

Провівши аналіз попередніх голосувань Таяні, можна сказати, що він чітко слідує партійній лінії у питаннях, пов’язаних з Україною. Європейська народна партія, яку представляє Таяні, голосувала за нав’язану Україні Угоду про асоційоване членство у ЄС, за резолюцію про порушення прав людини у Криму, за необхідність звільнення українців з полону РФ та щодо санкцій проти Росії.

Але одночасно із тим, ще у недалекому 2014 році, під час активних бойовий дій у східній Україні Аноніо Таяні говорив в інтерв’ю Reuters про необхідність співпраці з Росією, а про Україну згадував, як про “cкладний коктейль” з 40 мільйону людей з різними етнічними і культурними традиціями. Пояснюється це необізнаністю причин початку війни України і Росії чи демонстрація політичних симпатій, побачимо з подальших дій Таяні.

Проте, в будь-якому випаку, зав’язка Таяні до сил, до яких належить Сільвіо Берлусконі вимальовує нам недуже радісну перспективу. Як відомо Берлусконі і Путін входять до однієї групи публічних політиків, керування якою здійснюється наддержавними структурами.

Володимир Путін та Сільвіо Берлусконі відомі давні друзі. У вересні 2015 року Берлусконі приїжджав з Путіним до нашого Криму. 

На сьогодні Антоніо Таяні виступає за активізацію і підвищення ефективності діяльності Європейського союзу. “Європейська комісія створює занадто багато законів по дрібним питанням і в той же час, явно недостатньо, по великим проблемам. Перед ЄС стоять величезні виклики: в сфері зовнішньої політики, боротьби проти тероризму, міграційного кризи, кризи в економіці, соціальна політика та зайнятість, енергетичні питання, а також захист європейських цінностей. Слід набратися хоробрості і проводити справді європейську політику” – заявив новообраний голова європейського парламенту.

Що саме він мав на увазі під словосполученням “справі європейську політику” незабаром дізнаємось.