Будні європейської столиці
27 червня в столиці Україні здійснено чергове вбивство. Цього разу «отработали» не якогось там беззахисного вільнодумаючого журналіста, а офіцера спецслужб Максима Шаповала – полковника Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Полковник Шаповал керував автомобілем “Мерседес”, що зареєстрований на Дмитра Ромася 1987 року народження. Проїжджаючи по вулиці Механізаторів, у Солом’янському районі, о 08:14 його машина була підірвана.
Вибух відбувся навпроти будівлі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. До речі, двоє членів ВККС стали свідками вбивства проїжджаючи поряд на авто. Вбивство офіцера спецслужб навпроти будинку судової системи України можна трактувати, як зухвалу демонстрацію місцевій владі, з усією її правоохоронною реформою, чого вона варта.
В наслідок вибуху помер сам водій та поранено ще двоє. Це випадкові перехожі – жінка 1990 р. н. з осколковим пораненням ніг та чоловік 1946 р. н. з осколковим пораненням підборіддя. Їх життю нічого не загрожує, обом надано медичну допомогу без подальшої госпіталізації.
В мережі Інтернет одразу почали поширювати чутки, що нібито вбитий полковник безпосередньо керував підрозділами спецпризначенців ГУР, за іншою версією він збирав докази присутності військових РФ на території України, ще один варіант – це в минулому забезпечував охорону екс-депутата Госдуми РФ Вороненкова. Тут потрібно бути дуже обережним і розуміти наступне – однією зі специфікою діяльності спецслубж є приховання справжньої інформації. І тому будь-яка інформація, що з’являється після диверсії може носити чіткі дезінформуючі цілі. Як керівництвом загиблого, з метою приховати власні гріхи, так і політичними шльондрами з метою вчергове пропіаритись.
Нажаль, змушені констатувати, що для столиці нашої країни, вбивства посеред дня стають буденністю.
Нагадаємо нашим читачам, що 16 квітня 2015 року в Шевченківському районі Києва, на вул. Дегтярівській, чотирма пострілами вбито Олеся Бузину. Без оцінки його професійної діяльності, зараз можна констатувати, що замовників вбивства не притягнуто до відповідальності.
20 липня 2016 року, о 7:45 ранку, на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка під час керуванням машиною, підірвали журналіста Павла Шеремета. На місце злочину тоді з’їхалось повно великого начальства і кожне било себе копитами в груди кидаючи обіцянки.
Авто яким керував Павло Шеремета після вибуху
Тодішня головуюча Національною поліцією Хатія Деканоїдзе, сказала, що розслідування загибелі журналіста є “справою честі” – ніби в неї є честь. Прокурор Києва Роман Говда, взагалі, обіцяли розслідування взяти під особистий контроль. Але Петро Порошенко вирішив відзначитись найкрутіше – як у кіно запросив до розслідування справжніх агентів ФБР! З самої Гамерики! Як результат, на сьогодні замовників та організаторів вбивства не притягнуто до відповідальності. Політикам байдуже.
23 березня 2017 року, в центрі Києва, біля Прем’єр-палацу, вбито екс-депутата Госдуми РФ Дениса Вороненкова. Замовників та організаторів до відповідальності не притягнуто.
Тіло загиблго Дениса Вороненкова оглядають криміналісти
23 червня 2017 року, на минулому тижні. У Києві, на вулиці Тургенівській, біля будинку №82 була спроба підірвати автомобіль “Toyota Land Cruiser” з номерними знаками СН1115АМ. Водій – підприємець 1970 р.н. – зазнав легкі поранення. Враховуючи, що і сама машина отримала незначні пошкодження передньої частини можна припустити, що авто потерпілого було броньоване. Ймовірно не знання цього факту і врятувало життя водію, інакше нападки заклали би у авто більш потужну вибухівку.
Вибух у Києві 23 червня 2017 року
До цієї сумної статистики можна додати і сьогоднішній день. 27 червня 2017 вбивство полковника ГУР МО України Максиам Шаповала.
Нажаль, політиків та чиновників у високих кабінетах це мало відволікатиме від корупційних схем. А тим часом столиця України поступово перетворюється на місце розборок між владними організованими групами. Злочинний режим своєю діяльністю тільки дестабілізує ситуацію в країні, і це дає підстави очікувати у Києві нові зухвалі та холоднокровні вбивства.
Автор: Павло Дзямко