Залишилось ще трошки
З початку російського наступу на Україну, ще у 2014 році, українське суспільство одразу почало допомагати армії. Допомагали усім чим могли – від шкарпеток, трусів, та їжі до бронежилетів, касок, дронів та автомобілів. Завдяки цьому тоді українська армія і вистояла.
На початок широкомасштабного вторгнення у 2022 році цей волонтерський рух не згас, а навпаки розвинувся з новою силою. З того часу мільйони, без перебільшення, українців донатять гроші на потреби своєї армії! Більше того самостійно організовуються та купують і перевозять все необхідне для фронту.
В Україні вже розгорнулася, якщо можна так сказати, народна мережа по виробництву ударних фпв дронів. Прості, пересічні громадяни скидаються грошима закуповують в Китаї чи в ЄС комплектуючі деталі. Самостійно купують собі специфічні інструменти та збирають вдома фпв дрони! І це не спеціалізовані заводи чи фабрики! Це звичайні люди без технічної освіти! Після цього відправляють їх на фронт і це стає відчутною підтримкою для власних військ.
Насправді це неймовірний успіх українців. Також це хороший приклад того, як ціла нація об’єднується заради однієї мети!
Ще один неймовірний кейс українців це використання приватних 3D-принтерів.
Військові постійно потребують продукції, яку можна виготовити за допомогою 3D-принтерів. Це снаряди для скидання з дрона, міни, медичне обладнання, запчастини для автоматів, рацій, дронів. Саме 3D-принтер перетворює гранату на маленьку авіабомбу, а звичайний квадрокоптер – на бомбардувальник.
В однієї групи волонтерів виникла ідея – “А чому б усім людям з 3D-принтерами не працювати, як єдиний “оборонний завод? Швидко ставити на конвеєр найнеобхідніше, уніфікувати продукцію, розробляти власні рішення та навчати нових друкарів?”
Так почала свою роботу волонтерська організація “ДрукАрмія” ( слово “друк” в українській мові означає – “друкувати”). За два роки об’єдналось тисячі друкарів. Вони створили конструкторське бюро, налагодили контроль якості, зворотний зв’язок з військовими, логістику й заснували систему комунікації та координації.
Зараз парк “ДрукАрмії” налічує понад 10 тисяч 3D-принтерів, розкиданих по Україні та за кордоном. Щотижня на фронт відвантажуються сотні поставок. Квартира волонтера це, і виробничий цех, і склад, і лабораторія контролю якості. Фінансування організації майже повністю децентралізоване – кожен друкар сам купує стільки спеціального пластику, скільки може собі дозволити. Або закупівлю матеріалів фінансують компанії-партнери чи звичайні українці.
Зазвичай розробка чогось нового починається із запиту військових. Вони ж тестують прототип на полі бою і дають оцінку. Організація поступово виходить за межі друкування й об’єднує волонтерів, які вміють плести сітки, паяти електроніку, працювати на складніших інструментах.
До лав “ДрукАрмії” вступають навіть іноземці. “Ми своїми руками робимо фізичний об’єкт, який вбиває агресора. Це робить тебе причетним до великої справи” – кажуть волонтери.
Один з волонтерів – Сергій, лікар-офтальмолог і викладач в університеті. Спочатку йому подарували 3D-принтер, щоб робити іграшки для дитини. Однак коли він дізнався про “ДрукАрмію”, парк його принтерів зріс до чотирьох.
“Поставив би п’ятий, але нема місця. Влітку я показав це 11-річному племіннику. Йому сподобалося і ми купили йому принтер за 200 доларів. Я даю пластик, а він після школи допомагає закривати деякі запити військових”, – ділиться чоловік.
Та з рештою, цього не достатньо і українська армія продовжує відступати. Путінські війська отримують значні втрати, але все одно продовжують наступати. У Російсько-Українську війну на стороні Зла вже вступила Північна Корея. Північнокорейський диктатор направив перші 10000 спецпризначенців на фронт.
Окрім Північної Кореї, Росії допомагає Білорусь, Китай та Іран. Вісь Зла вже сформована. І на цьому фоні адміністрація Байдена забороняє Україні наносити удари по російським військовим аеродромам.
Цікаво, а скільки часу, при таких умовах, вистоять українці? І хто буде наступний?