Штовханина у ЄС
20 грудня 2017 року Єврокомісія ухвалила рішення щодо початку запровадження санкцій проти Польщі. Раніше за це виступив Європарламент, який проголосував за резолюцію з критикою політики польського уряду та звинуватив у праворадикальних тенденціях в країні.
Об’єктами критики євродепутатів стали такі справи у Польщі:
1. Правова реформа, яка, на думку Європарламенту, призводить до того, що уряд зможе впливати на призначення суддів, а це ставить під питання незалежність судової гілки влади. З точки зору єесівської бюрократії неможна так відверто демонструвати підконтрольність судової гілки влади уряду. І хоча президент Польщі Анджей Дуда ветував кілька найжорсткіших пропозицій реформи щодо більш розширених повноважень міністра юстиції, у ЄС все одно вважають зміни у польському судочинстві недемократичними. Йой!
2. Натхненні цинізмом і аморальністю сусідських чиновників польські лісоруби взялися за вирубку лісів у Біловезькій пущі, у масиві “Прадавніх лісів”, що знаходяться у східній Польщі. Декілька місяців тому почали вирубувати хвойні дерева, а польське Міністерство довкілля пояснює це “активним захистом пущі від епідемії короїда” – нічого Вам не нагадує?
3. Зміни до Закону “Про мирні зібрання”, які обмежують право проводити мітинги одночасно з акціями, ініційованими держструктурами та релігійними організаціями. У польському уряді цей крок просто пояснюють бажанням уникнути конфліктів.
4. Націоналістичний марш у Варшаві на День незалежності Польщі, 11 листопада. Поміж інших гасел на тій ході були й згадки про Львів та Вільнюс, які дехто з поляків вважають польськими містами. У Польщі наполягають, що ця хода є патріотичною акцією.
5. Ще Брюссель нарікає на обмеження права жінок на аборти, які у Польщі дозволені лише в окремих випадках: За медичними висновками про небезпеку для здоров’я жінки чи серйозну хворобу плода; коли вагітність є наслідком зґвалтування або кровозмішення.
У Польщі всі ці звинувачення називають несправедливими. Там вважають їх втручанням у внутрішні справи і переконані, що такі реформи необхідні, аби подолати неефективність та корупцію. Цікаве таке формулювання: “Подолати неефективність”…
Наразі ж польській владі дали три місяці на те, аби вона відреагувала на ці застереження. Але скоріш за все поляки матимуть в носі ті брюссельські закиди. Вони ж не холуї з Банківської і на відміну від українських політиків мають троха гонору.
Нинішні суперечки підігріті попереднім “непорозумінням” коли поляки чітко послали ЄС з їх вимогою розмістити в себе, так званих, біженців з Близького Сходу.
Нагадаємо, ще у вересні 2017 року досягнуто домовленості між Меркель та Порошенко про прийом Україною, у 2018 році, 20 000 (двадцять тисяч) біженців з Ближнього Сходу і надавати їм допомогу у 100 євро щомісяця. На думку Пороха це буде демонстрацією толерантності з ЄС. Насправді це один з кроків продовження плану геноциду українського народу. Коли нас, корінне населення України, стає менше, діюча Система, без зайвого галасу, провадить політику поступового заміщення нас іншими етнічними групами. З часом, політичне керівництво України, почне завозити більше африканців та азіатів і виправдовуватиме це нестачею робочих рук в країні.
Угорський процес
Вічностурбовані брюссельські чиновники замість того аби припинити злочини, так званих, біженців у Німеччинні і Франції вирішили вчепитися до Угорщини.
Її звинувачують по наступних пунктах:
1. Жорстке законодавство щодо біженців, згідно якого у 2016 році більше 90% мігрантів, які просили притулок в Угорщині, отримали відмови. Яких жах!
2. Неадекватні брюссельські хвойди додумалися звинуватити угорських правоохоронців в тому, що ті силоміць видворили з країни ближньо-східних біженців за незаконний перетин кордону.
Здавалося, що вже далі не має куди бути настільки психічно хворим і неадекватним, але ні! Брюссель продовжує демонструвати приклади маразму яким славився Совок перед розвалом.
3. До усіх звинувачень на адресу Угорщини вони доліпили ще й погіршення прав гомосексуалістів.
4. Дорікають угорцям за навчання циган в школах окремо від інших дітей.
5. За новий закон про освіту, який ускладнює роботу університету Сороса, який насправді провадить деструктивну діяльність в Угорщині. Університет Сороса в Будапешті, акредитований також і в США. Новий закон вимагає спеціальних договорів щодо таких університетів на міждержавному рівні та спеціальних дозволів на роботу для викладачів, які не являються громадянами ЄС.
В Будапешті наполягають на тому, що такі питання є внутрішньополітичними справами країни. А запропоновані Брюсселем механізми вирішення емігрантської кризи відверто називають неефективними та такими, що не відповідають інтересам угорців.
Перспектива такої тяганини
Через відмову Польщі, Угорщини та Чехії розміщувати в себе чисельні етнічні групи з Ближнього Сходу Єврокомісія вже подала до суду на перші дві країни. Якщо Брюссель зможе “продавити” потрібне для себе судове рішення, то перед Варшавою, Будапештом та Прагою постає загроза серйозних санкцій. При цьому вони можуть бути не лише фінансовими, а й інституційними.
В травні 2017-го проти Угорщини і в листопаді 2017-го проти Польщі Європарламент ініціював процедуру, яка у підсумку може привести до позбавлення цих країн права голосу в Європейській Раді – найвищому політичному органі ЄС. Саме такі санкції передбачені у 7-й статті Угоди про ЄС, яка покликана захищати його, так би мовити, “фундаментальні цінності”.
Але для Брюсселя існують суттєві ризики неспроможності завершити Угорський та Польський процеси, адже на певному етапі рішення має ухвалюватися Європейською Радою одностайно. В Угорщині вже заявили про те, що не підтримуватимуть санкції проти Польщі й очікують, що Варшава висловить схожу позицію по Угорському питанню. Також ймовірно, що проти санкцій виступатиме ще один член ЄС – Чехія. Котра є союзником Польщі та Угорщині у питанні відфутболення мігрантів.
У Європарламенті звинувачують Угорщину та Польщу в порушенні 2-ої статті Угоди про ЄС, де зафіксовано те, що “Союз базується на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та дотримання прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин”.
А нам свою справу робити
Угорці та поляки молодці у відстоюванні своїх інтересів та вказуванні Брюсселю де його місце. З іншого боку ці країни втручаються у внутрішні справи України. Отже не будемо ними захоплюватися, лишень холоднокровно навчатися та переймати досвід захищати свою країну від зовнішнього впливу.
Саме в обмеженні прав національних меншин Варшава та Будапешт звинувачують Україну, яка ухвалила Закон про розширене вивчення української мови у державних школах. Тут потрібно філігранно переводити їх увагу на відносини з Брюсселем і грати на внутрішніх протиріччях у самому ЄС.
Для дипломатичної діяльності на цій площадці, нашому майбутньому керівництву (нині діюче вже прогнило та на підсвідомості готується до Коліївщини) варто враховувати, що Польща знаходиться у чіткому фарватері міжнародної політики Сполучених Штатів. І якщо протягом двох років Варшава провадила судову реформу посилаючи при цьому стурбований Брюссель, то значить це було узгоджено з Вашингтоном. Окрім того, з великою ймовірністю, правлячому класу Польщі відомі справжні мотиви британських колег, через котрі ті покидають ЄС, тому і до Брюсселя ставляться “вольготно”.
Але в будь-якому випадку хай вони між собою і далі товчуться, а ми тим часом повинні поміняти політичне керівництво нашої країни, яке буде здатним впевнено і прагматично вибудовувати зовнішню політику, переконливо відстоювати державні інтереси України.
А відносини з нашими сусідами треба вибудовувати таким чином, щоб ми один-одного поважали і ні кому не дозволяли втручатися у наші внутрішні справи. А взагалі, добрі відносини між двома країнами легше формуються за наявності взаємовигідної та взаємозбагачувальної торгівлі.
Князь Святослав
Статтю підготовлено за допомогою матеріалів ВВС Україна