Продовження релігійного сказу та істерії
Збіговисько, так званого, духовенства, що іменує себе Синодом Вселенського Патріархату, увага!, підтримало продовження надання автокефалії України. Вони не надають автокефалію, а продовжують її надавати! Дії та заяви, як в шизофреніків або як в аферистів. Технічно, надання автокефалії, триває декілька годин: збори Синоду, обговорення (всі і так давно, про все в курсі), голосування та офіційне оформлення рішення. Але ні! Процес треба розтягнути в часі! Таким нехитрим способом тварі божі набивають собі ціну.
Ще цей Синод, побічно, зняв анафему з патріарха Української православної церкви Київського патріархату Філарета та предстоятеля Української православної автокефальної церкви Макарія, а також скасував дію синодального листа 1686 року, яким дозволялося Московському патріарху призначати Київського митрополита. Щодо РПЦ, то це в принципі правильна річ, але тішитись тому, як дурний цвяшку. РПЦ треба гнати зі Святої Русі наче чумну погань і за злочини свої вони ще відповідатимуть.
Але постає питання чому Томос обговорюють саме зараз? Чому не зі здобуттям незалежності нашою державою у 1991 році? Або чому не одразу після вторгнення Росії в Україну у 2014 році? І чому напередодні виборів? Невже співпадіння?!
Станом на сьогодні ще жодної автокефалії не надано. Про це йдуть тільки розмови. Помічник Вселенського патріарха Варфоломія, єпископ Макаріос Христопольський повідомив, що Україна отримає Томос “у потрібний час” – такі заяви це знущання над здоровим глуздом! Кому “потрібний час”?! Україні чи Пороху? Поблище до виборів?! Схоже, що вони ще торгуються, як на базарі…
Зайнятним є пояснення щодо скасуванні листа 1686 року до Московії. Виправдовувались тим, що він був “виданий за обставин того часу” – дуже ґрунтовне виправдання, і вельми притаманне брехливому духовенству. В історії досить часто діяльність християнського духовенства визначається “обставинами часу”. Зараз обставини “такі”, що можна українським християнам давати Томос, але якщо “обставини” зміняться, то Томоса можна буде забрати… і передати комусь іншому. І так до безкінечності.
За таких “обставин” навіть портова шльондра виглядає набагато благороднішою, а ніж ці християнські керовніки, що тільки і вміють коньюктурити та виписувати якісь папірці наліво-направо, тому хто більше заплатить, а не тому чия правда. Симонія пронизала все християнське духовенства.
Що у Москві, що у Києві, що у Константинополі, що у Ватикані – все християнське духовенство об’єднає тільки одне і це не віра, а бажання мати більше влади та грошей. Більше приходів, більше парафіян, більше пожертв, більше впливу на пусті голови людисьок.
Будь-яка церква, неважливо католицька чи правовірна, будь-якого патріархату це – звичайнісінький ієрархічний владний інститут. Вченням про Творця вони тільки прикриваються і в більшості їх цікавить банальна влада. В усіх різнрозроблених церков мета така сама, як і в будь-якої владної ієрархічної організації. Це – збільшувати свою владу, збільшувати фінансову потугу та відповідно збільшувати вплив.
Нажаль люди забули, що Творець є у кожному з нас і з ним можна спілкуватись без посередників (церков та батюшек). Слабкість людського духу приводить людей до пастерів – мало хто має сміливість брати на себе відповідальність за свою долю. Таким слабакам потрібні позолочені цяцьки, насуплені брехуни в рясах та малозрозумілі ритуали. Як показує життєвий досвід хто молиться Творцю, той і далі буде до нього молвити. І ніякі папірці цьому на завадять. От тільки шкода, що більшість – наче темна маса, простих людей знову обдурять та знову натравлять одне на одного
