Талергоф – сумна сторінка нашої історії. Галицька Голгофа!

Ділячи світ, воюючи за землі, нафти, впливи, імперії зла накоїли багато лиха. На полях битв, в таборах і тюрмах знищувалися цілі народи. Людство повинно пам’ятати невинно вбитих і робити висновки, щоб не допустити такого у майбутньому. Вірмени про Смирну, поляки про Катинь, наш народ мав багато чорних сторінок і одна з них це Талергоф. Більше одинадцяти тисяч наших земляків знайшли вічний спокій в чужині. Ця трагедія мало досліджується істориками. Чому? Невже життя бойка, гуцула, лемка чи буковинця нічого не варте?

Концентраційний табір “Талергоф”. Загальний вигляд

У першому році світової війни, передусім в перших кількох місяцях, пережив український нарід Галичини страшні переслідування з боку австро-угорських військ і жандармерії. Основною причиною цих переслідувань було існування в наших краях москофільства. А після того, як російські війська почали тіснити австро-угорців з Галичини, було ще й вигідно з українців зробити зрадників, що ніби допомагають росіянам і тим самим перекласти на них відповідальність  за свої невдачі.

Русинів-українців ідентифікували як росіян і об’являли зрадниками.

Особливо злорадствували угорці, які ненавиділи росіян і мали з ними свої порахунки, які тягнулися ще з давніших протистоянь між цими народами. Угорці помилково людей, які називали себе русинами, приймали за росіян і влаштовували над ними розправи.

Для утримання і усмирення непокірних австро-угорська влада запровадила концентраційні табори у Вецлярі, Фрайштадті, Гмінді, Талергофі, Зітцендорфі та ін.

Найстрашнішим концтабором вважався Талергоф.

Під вартою

Талергоф ( 4 вересня 1914р. – 10 травня 1917р.) – концентраційний табір, утворений владою Австро-Угорської імперії у перші дні Першої світової війни. Розташований на піщаній долині біля підніжжя Альп, неподалік міста Граца, головного міста провінції Штірія, в 12 км від Відня, столиці Австрії. Один з найперших концентраційних таборів в історії ХХ століття, який називали “пеклом людської ганьби”.

Сюди були депортовані русинські (русини-сини Русі, так називали українців Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст.) жителі Галичини, Буковини, симпатизуючі або надумано симпатизуючі Росії, вислані з Галичини за доносами поляків-українофобів.

Перші години ув’язнення

Першу партію галичан і буковинців – “русофілів” привели у Талергоф солдати грацького полку австро-угорської армії 4 вересня 1914  року. До зими 1915 року у Талергофі не було бараків. В’язні лежали на землі під відкритим небом у дощ і мороз.

В нашому краю (Самбірській, Старосамбірський райони Львівської області – прик. ред.) каральна акція розпочалася 9 серпня в с. Ясениці Замковій. Австро-угорці провели перші арешти. На протязі декількох днів до тюрми в м. Турка з села забрали священника Добрянського Михайла, його синів Володимира, Костянтина, Лева війта Курія Гаврила (помер від тифу в Талергофі), волосного писаря Туз Івана і ще декількох селян. В половині вересня їх привезли до концтабору Терезин, а вже потім до Талергофу.

Місце страти лемків, бойкив та гуцулів, які ідентефікували себе як русини, руські чи русичі

В с. Тисовці арештований і вивезений до Талергофу Лапушанський Пантелеймон (помер від тифу в Талергофі) і ще декілька селян. Зі с. Тур`є до Талергофу потрапив Ясенський Северин з дружиною Феодосією. Разом з ними арештовано було щонайменше 60 жителів села.

З с. Розлуч вивезені до Талергофу священик Фідик Василь і ще 10 жителів. Крім того в селі декілька селян за “зраду” повішані мадярами.

В с. Грозьово арештовано приблизно 20 селян.

У с. Лопушанка-Хомина парох Олександр Яворський чудом врятувався від страти, а сина кандидата адвокатури заарештували і відправили в Талергоф. В таборі його наказували підвішування через заяву, що він руської національності.

По 5-10 людей забирали з с. Топільниці, с. Лужка Горішнього, с. Волосянки Малої, с. Лаврова, с. Страшевич, с. Торчинов та інших сіл. Біда заглянула в кожне село Галичини.

На місці, де 100 років тому знаходився Талергоф, австрійці збудували аеродром. Правда, перепоховали жертв трагедії, упорядкували книгу пам’яті і збудували капличку.

Такою сумною для нашого краю, з величезними втратами, була історія Талергофського концентраційного табору, утвореного владою Австро-Угорською імперії на початку Першої світової війни. Багато страждань зазнав український народ. Та зумів, попри все, “вижити” і стати могутнім. Ні війни, ні Талергоф не зламали українського духу.

Пам’ятаймо історію нашого краю, робімо висновки і не допускаймо подібних “концентраційних таборів” в теперішній “мирний” час в своїй оселі, в своєму селі чи місті, в своїй державі де ми господарі.

Автор статті: Василь Курій – майданівець, підприємець.

Орігінал статті у друкованій газеті “Рідний край”