Закулісні ігри. Про початок війни
Після відзначення другої річниці захоплення Росією нашого Криму французький журналіст Рено Жирар звинувачує в цьому французького міністра закордонних справ Лорана Фабіуса. Таку думку він висловив даючи інтерв’ю каналу Europe 1. Рено Жирар – військовий кореспондент Le Figaro і кажучи такі речі він, або дуже наївна людина, або здійснює тиск на екс-міністра згідно внутрішньо-політичного протистояння між різниими силами вже у самій Франції.
Французький журналіст Рено Жирар
В своєму інтерв’ю Рено Жирар розповідає, що «…21 лютого 2014 року Лоран Фабіус скоїв жахливу помилку, покинувши Київ, звідки відправився в Китай. Ніхто не зрозумів, навіщо потрібна ця поїздка, коли його колеги з Німеччини і Польщі вели переговори і готові були домогтися вранці 21 лютого 2014 року історичної угоди між проросійським президентом Віктором Януковичем і трьома лідерами від опозиції. Це було жахливим дипломатичним прорахунком», – заявив Рено.
Якби не «жахливий дипломатичний прорахунок» Лорана Фабіуса, який обіймав тоді пост міністра закордонних справ, історія отримала б інший поворот. У лютому 2014 го Фабіус міг зустрітися з Путіним і запевнити його, що російським інтересам на Україні ніщо не загрожує. Так, можна було б запобігти конфлікту.
Журналіст розмірковує на тему, як потрібно було робити – “Фабіусу слід було залишитися зі своїм німецьким другом і подзвонити Володимиру Путіну. Київ недалеко від Москви. Йому треба було попросити Путіна запросити їх повечеряти разом. Путін би не відмовився. Він би запросив на вечерю міністрів закордонних справ Франції і Німеччини. І вони могли б йому сказати: «По-перше, Володимир, Севастополь так і залишиться твоїм, для твого Чорноморського флоту. По-друге, Володимир, не бійся, НАТО ніколи не з’явиться на Україні. І по-третє, … на Україні, на рівні з українською, як і раніше будуть говорити і російською, і він залишиться офіційною мовою в східних регіонах України.”
На превеликий жаль, саме такі журналісти створюють неадекватну, маніпулятивну картину світу. У нас їх повно і як бачимо в Західній Європі не менше.
Дійсно, перераховані причини часто озвучувались, так званими, політологами та аналітиками по обидва боки фронту, як нібито справжні цілі російської агресії.
Перша “причина” про флот. Після Помаранчевої революції у 2004 році, начебто, проєвропейський президент В.Ющенко, по при його антиросійську риторику свій перший візит за кордон в якості Президента України здійснив до Москви. Його і подальші дії та бездіяльність були злочинними по відношенню до громадян України, тому із будь-яким іншим наступників “попереднікав” кремлівський режим домовився б.
Друга “причина” про НАТО. Всі розуміють, що настрої в людей, в Україні різні. І не зважаючи на активну пропаганду системою про євро-атлантичну інтеграцію далеко не всі громадяни на це погоджувались. Тому й “захопленням” НАТО України не могла йти мова.
Третя “причина” про мову. Це взагалі абсурд! Кремлівському режиму абсолютно начхати на російську культуру та її носіїв – це нам добре демонструє внутрішня політика режиму, яка скерована на пригнічення або винищення всього національно-свідомого. Керування спецслужбами невеликої кількості патріотичних проектів здійснюється виключно з єдиною метою – посилати військових на захист Батьківщини десь далеко за її межами. Але на в ній самій…
Ще повертаючись до Лорана Фабіуса. Він не з простих хлопчиків, які наївно та віддано вірять у задекларовані політиками ідеали! Лоран Фабіус народився в багатій єврейській сім’ї, закінчив один з найпрестижніших вищих навчальних закладів Франції – Вищу школи адміністрації. Починаючи ще з 70-х активно приймає участь у політичному житі – вдосконалюючи свої здібності у політичній боротьбі. У 80-х навіть очолював уряд Франції. Сили, що стоять за паном Фабіусом завжди використовували його за принципом: “Що не можна зупинити – потрібно очолити”. Він саме з тих політиків, темних конячок, які очолюють усіляки можливі рухи, табори певних прихильників, ідей з метою аби головні гравці отримали перемогу та продовжували залишатися у тіні. Із поста міністра закордонних справ він тихенько перейшов на посаду голови Конституційної ради – свої люди всюди потрібні!
Лоран Фабіус – екс-міністр закордонних справ Франції
Тобто Лоран Фабіус ще той дядько, не гірше самого Рішільє може навчити завуальованим інтригам. От він і приїхав до Кийова, переконався, що його колеги з Польщі та Німеччини, правильно “ведуть” тупого єнакієвського гопніка і поїхав собі далі по справам.
Істині причини російсько-української війни приховані глибоко в планах тих падлюк, що цю війну створили. За свідченнями генерала Замана Володимира Михайловича, на засіданні РНБО О.Турчинов говорив, що західні партнери не радять робити різьких рухів. І В.Путін не міг не знати про це – вони всі виконують вказівки з верху. Хоча В.Путін ще вирішив трошки підстрахуватися – наказавши зняти розпізнавальні знаки з уведених військ. Про всяк випадок. Вина за агресію Росії проти України, лежить не тільки на О.Турчинові, В.Путіні, А.Яценюку, С.Шойгу але в першу чергу на тих хто наказує їм та здійснює їх курацію!
За кожним президентом будь якої серйозною країною, стоїть потужна сила. Стоп… навідь не так. В кожній серйозній країні, певна потужна сила, ставить на видиму політичну посаду потрібну їм людину. І Ф.Оланд, і Б.Обама, і А.Меркель, і В.Путін, і Т. Мей та інші персонажі цього драматичного дійства є представниками “сильних цього світу”, які на певних площадках конкурують між собою навіть інколи дуже жорстко. А на інших площадках дуже плідно співпрацюють! Світові та державні ЗМІ провадять саме таке висвітлення подій, як задано власниками та кураторами.
Маючи справу з “сильними світу цього” треба пам’ятати, що вони не всесильні та не всемогутні. Хоча їм би цього дуже хтілося. В них повно вишуканих та витончених планів для досягнення поставлених цілей. І завжди є людський фактор! Завжди десь, хтось хоче когось надурити чи проста, банальна неузгодженість дій та міжусобні суперечки. Але закулісні гравці майстри своєї справи і вони вдало, провальну операцію, використовують собі ж на користь. Вміють з несприятливою ситуації вийти на нову перспективу, будуючи нові чи корегуючи старі плани. І задуми їх сповненні цинізму та жорстокості. Хочете переконатися – погляньте, що робиться в світі!
От тому, ми русичі – нащадки Великої Київської Русі, за для перемоги завжди повинні: По-перше, розуміти хто саме є ворогом, як він маскується та як діє. По-друге використовувати слабкі сторони ворога, його міжусобиці та конфлікти. І по-третє, стиснувши волю в кулак, зціпивши зуби, перемагати ворога в супереч всьому, адже світом правитиме і переможе той в кого сильніше воля!