Зворотня сторона війни

Генерал Смедлі Дарлінгтон Батлер, морська піхота США – один з найавторитетніших і визначиних морпіхів, який пройшов за службу в Корпусі всі щаблі – від молодшого лейтенанта до генерал-майора. Двічі кавалер Медалі Пошани за особисту мужність.

Присвятивши третину століття військовій службі в лавах морської піхоти США генерал-майор Батлер, відзначався непоступливим характером  і на час своєї смерті мав найбільшу кількість військових нагород в історії Корпусу морської піхоти США.

Генерал-майор Смедлі Дарлінгтон Батлер

Одна з його цитат – “Жоден з американців, з якими я розмовляв, не бажає бачити свого сина в чині Невідомого Солдата”

Протягом третини віку Смедлі Батлер брав участь в бойових діях у різних кінцях світу: на Філіппінах, в Китаї, у Центральній Америці, на Карибах за часів Бананових війн, у Франції у ході Першої світової війни.
На кінець своєї кар’єри він отримав 16 військових нагород, 5 з яких були за особистий героїзм та мужність. Генерал Батлер є один з 19 чоловік, що двічі були нагороджені Медаллю Пошани, один з трьох американських морських піхотинців, що відзначені Медаллю позачергового звання морської піхоти США та Медаллю Пошани, й єдиний, хто був тричі нагороджений цими Медалями, кожного разу за окремі прояви хоробрості.

Після завершення служби в Збройних силах США він служив Директором Громадської безпеки у Філадельфії протягом двох років й виступав з суворою критикою американського воєнного авантюризму. У виданій ним в 1935 році книзі “Війна — це рекет”, Батлер продемонстрував цинічне збагачення керівництвом військово-промислового комплексу та фінансовими магнатами у розв’язуваних вінах. Незабаром, він став дуже популярним оратором й виступав на мітингах ветеранів, пацифістів та релігійних груп протягом 1930-х.

У 1934 генерал був утягнутий у гучний скандал, пов’язаний з його публічними звинуваченнями військових промисловців у заколоті проти Президента Франкліна Д. Рузвельта. Особи, проти яких виступав Батлер з гострою критикою, відхиляли ці обвинувачення та факт існування змови, а куплена преса кепкувала над викриттями.
Однак заключна доповідь спеціального комітету Конгресу США встановила факт, що заколот існував, проте ніхто не підпав під судові розслідування. На думку багатьох істориків змова промисловців та високопосадовців серед військових ще не дійшла до стадії ретельної підготовки та мала тільки загальні нариси, що ними обговорювалися.

Цитати з його книги:
“… Війна – це всього лише рекет. Це – не те, що уявляє собі більшість людей. Лише невелика група “посвячених” знає, про що йде мова. Війна ведеться в інтересах вузького кола осіб за рахунок мас…
Військова банда влаштована дуже просто. У ній є “вказівний палець”, що вказує на ворогів, “м’язи”, що знищують їх, і “мозок”, який відповідає за підготовку війни.

… Може здатися дивним, що я, військовий, вживаю таке порівняння. Але істина змушує мене зробити це. Я провів на службі 33 роки і 4 місяці. При цьому я пройшов по всіх щаблях військових звань – від молодшого лейтенанта до генерал-майора. Велику частину цього часу я виконував роль “м’яз” Великого Бізнесу, Уолл-Стріт і банкірів. Коротше кажучи, я був рекетиром, гангстером капіталізму. Раніше я підозрював, що входжу в банду. Тепер я в цьому впевнений. Як всі лицарі військової професії, я ніколи не думав про себе, поки не покинув службу. І до тих пір, поки я керувався наказами начальства, мої розумові здібності перебували в “підвішеному” стані. Це – типово для будь-якого військовослужбовця.

У 1914 році я зробив Мексику і, особливо Тампіко, безпечними для американських нафтових інтересів. Я перетворив Гаїті і Кубу в підходящі для збору доходів місця, для хлопців з “Націонал Сіті Банк”. Я допомагав “гвалтувати” півдюжини центрально-американських республік заради прибутку Уолл-Стріт. Я відчищав Нікарагуа для Міжнародного банківського дому братів Браун в 1902-1912 роках. У 1916 році я приніс світло Домініканській Республіці в ім’я американських цукрових інтересів. У 1923 році я допомагав зробити Гондурас підходящим місцем для американських фруктових компаній. У Китаї в 1927 році я допомагав простежити, щоб “Стандарт Ойл” просувалася без побоювання.

Мій “послужний список” рекетира досить довгий … Всі ці роки я був всього лише гангстером. Озираючись назад, я розумію, що набагато перевершив Аль-Капоне. Найбільше, що зміг зробити він це грабувати три райони. Я робив це на трьох континентах … ”

Все вище сказане, повністю притаманне і будь-якій іншій імперії: Російській, Німецькій, Австро-Угорській, Османській, Британській, Радянській, Американській та іншим.

Нажаль, так історично склалось, що влада належить далеко не найкращим людям нашої цивілізації. Ненайкращим в сенсі морально-духовного цінностей. В плані вмінь здобути владу хижацькими методами, йти по трупам, зраджувати всіх підряд, то так – тут їм рівних немає.

Так і істоти, що мають владу у нас в країні, за природою своєю лишень психічно хворі інтелектуали-ман`які. Вони, ненавидячи простих людей, продовжують задовольняти свої низькі хворобливі егоїстичні потреби, кидаючи маси народу у жорна війни.

Тому, браття, аби вижити в цьому ненормальному світі, самі мусимо брати владу у свої руки. Взяти владу і вижити! В супереч усьому!