Як вижити вам та вашим близьким?
Коли щось станеться екстремальне, то влада про нас не подбає. В аеропортах “Київ” (Жуляни) та “Бориспіль” чергують приватні літаки, що готові летіти у теплі краї зі злочинцями, які поки що займають керівні посади. Ще на території київського заводу Антонова, що на Святошино, знаходиться злітна смуга, котру також можуть використовувати великі літаки. Ні для кого не секрет, що істоти з прізвищами Вальцман-Порошенко, Аваков-Авакян, Гройсман, Турчинов, Тимошенко, Парубій, Яценюк, Гонтарьова-Сатановська та інші падли, за будь-яких надзвичайних умов, будуть рвати когті звідси.
А нам, простим громадянам, доведеться намагатися виживати в тих умовах, які вони створили. І зараз продовжують створювати, в реальному часі, поки Ви читаєте цю статтю.
До чого готуватися і як це робити радить боснієць, який виживав в оточеному місті і не зважаючи на мирний час продовжує підтримувати готовність до будь-чого. Він і його “рід” виживали протягом року у містечку з населенням 60 тисяч, в період розпаду Боснії у 1992 році. Це реальний досвід виживання в екстремальних умовах і тим українцям, які ще не зіштовхнулись з жахіттями війни, ця розповідь може виявитися корисною і направити думки в правильному напрямку…
Я з Боснії, а ви знаєте, що там було пекло з 1992 по 1995 роки. Протягом року я жив і вижив в місті з населенням 60 000 людей без води, електрики, бензину, медичної допомоги, цивільної оборони, системи розподілу продовольства та інших муніципальних служб, без жодної форми централізованого управління.
Наше місто було блоковано армією протягом цілого року, і життя в ньому було справжнім лайном. У нас не було ні поліції, ні армії, були озброєні групи, і ті, хто був озброєний, захищали свої домівки і сім’ї. Коли все це почалося, деякі з нас були краще підготовлені, але у більшості сусідських сімей запасу продовольства було всього на кілька днів. У деяких з нас були пістолети і тільки у дуже небагатьох були АК47 і рушниці.
Через 1-2 місяці в місті почали орудувати банди, вони трощили все, наприклад, лікарні дуже скоро перетворилися на справжні бійні. Поліції більше не існувало, а лікарняний персонал на 80% не виходив на роботу. Мені пощастило, що моя сім’я була в той час численною – 15 осіб у великому будинку, 6 пістолетів, 3 АК47. Тому ми вижили, принаймні, більшість з нас.
Американці скидали над містом сухі пайки кожні 10 днів, щоб допомогти оточеному місту, але цього було недостатньо. При деяких, дуже небагатьох будинках були городи. Вже через 3 місяці поповзли перші чутки про смерть від голоду і холоду. Ми зняли всі двері та віконні рами з покинутих будинків, розібрали наш паркет і спалили всі меблі для того, щоб зігріватися. Багато вмирали від хвороб, особливо через воду (з моєї сім’ї – двоє), оскільки пили ми в основному, дощову воду. Доводилося, також їсти голубів і навіть щурів.
Валюта дуже швидко стала нічим, і ми повернулися до бартерного обміну. Жінки віддавалися за банку тушонки. Важко про це говорити, але це правда – велика частина жінок, що торгували собою, були зневіреними матерями та йшли на це заради своїх дітей.
Вогнепальна зброя, боєприпаси, свічки, запальнички, антибіотики, бензин, акумулятори, їжа – це те, за що ми билися, як звірі. У такій ситуації все змінюється – більшість людей перетворюються на монстрів. Це було огидно. Сила була в кількості. Якщо ти живеш один в будинку, бути вбитим і пограбованим було, лише питанням часу, незалежного від того, наскільки добре ти був озброєний.
Сьогодні я і моя сім’я добре підготовлені – у нас є запаси, я добре озброєний і у мене є досвід. Неважливо що може статися – землетрус, війна, цунамі, інопланетяни, терористи, дефіцит, економічний колапс, масові заворушення … Важливо те, що щось трапиться.
Висновок з мого досвіду – ви не зможете вижити один, сила в кількості, в правильному виборі надійних друзів, в єдності сім’ї і її підготовці.
1. Чи безпечно Ви переміщалися по місту?
Місто було поділено на співтовариства по вулицях. На нашій вулиці було 15-20 будинків, і ми організували патрулювання по 5 озброєних людей щовечора, щоб стежити за бандами і нашими ворогами.
Всі обміни відбувалися тільки на вулиці. За 5 кілометрів від нас була ціла вулиця для обміну, все організовано, але через снайперів туди було дуже небезпечно ходити.
До того ж по дорозі туди можна нарватися на банди і бути пограбуваним. Я сам ходив туди всього два рази, коли мені потрібно було щось дійсно особливе і важливе (ліки, в основному антибіотики).
Ніхто не користувався автомобілями – вулиці були заблоковані уламками, сміттям, кинутими машинами, та й бензин був по ціні золота.
Якщо потрібно було кудись йти, то робилося це тільки вночі. Не можна ходити одному, не можна ходити занадто великою групою, тільки по 2-3 людини. Всі повинні бути добре озброєні, переміщатися потрібно дуже швидко, в тіні, через руїни будинків, а не по вулицям.
Було багато банд з 10-15 чоловік, іноді їх чисельність доходила до 50. Але було багато і нормальних людей – таких як ти і я, батьки, діди, які вбивали і грабували. Не було “героїв” і “лиходіїв”. Більшість була десь посередині і вони були готові до всього.
2. А дерева, мені здається, що навколо міста багато лісів, чому ви палили ваші меблі та двері?
Навколо мого міста не було великого лісу. Це було дуже гарне місто – з ресторанами, кінотеатрами, школами, аеропортом і культурними центрами. У нас в місті був парк, плодові дерева, але все це було спиляно менше ніж за два місяці.
Коли немає електрики для того щоб приготувати їжу і зігрітися, вам доведеться спалювати все, що попадеться під руку – меблі, двері, паркет …. А горить все це дуже швидко.
У нас не було доступу до передмістя і приміських ферм – в передмісті був ворог, ми були оточені. А в місті ти ніколи не знаєш хто твій ворог.
3. Які знання Вам знадобилися в цей період?
Ви повинні собі уявити, що це фактично було повернення в кам’яний вік! Наприклад, у мене був газовий балон. Але для опалення та приготування їжі я його не використав, це було занадто дорого! Я пристосував його для заправки запальничок – запальнички були безцінні! Хто-небудь приносив мені порожню запальничку, я її заряджав і брав за це банку консервів або свічки.
Сам я за професією фельдшер і в цих умовах мої знання були моїм капіталом. В такий час знання і навички, наприклад, вміння лагодити речі, цінуються дорожче золота. Речі і запаси закінчяться, це неминуче, а ваші знання і навички – це можливість заробити собі на прожиття. Я хочу сказати – вчись лагодити речі, взуття або людей. Мій сусід, наприклад, умів робити гас для ламп. Він – ніколи не голодував.
4. Якби у Вас сьогодні було 3 місяці на підготовку, що б Ви зробили з ними?
3 місяці на підготовку? Хм …. Рванув би за кордон! Жарт! Сьогодні я знаю, що все може змінитися дуже швидко. У мене є запас продовольства, засоби гігієни, батарейки… Запас на 6 місяців. Я живу в квартирі з хорошим рівнем безпеки, у мене є будинок зі сховищем в селі, в 5 км від моєї квартири, в будинку також є запас на 6 місяців. Це невелике село, більшість її жителів добре підготувалися, вони навчені війною.
У мене 4 види вогнепальної зброї і є по 2000 патронів до кожної. У мене хороший будинок з городом, а городництво я знаю. Крім того, я більше не хочу відчувати себе гівном – коли всі політики і чиновники навколо говорять, що все буде добре, я вже знаю точно, що все завалиться.
Тепер у мене є сили робити все для того, щоб вижити і захистити мою сім’ю. Коли все валиться, потрібно бути готовим робити неприємні речі заради порятунку своїх дітей. Я просто хочу, щоб моя сім’я вижила.
Вижити одному практично немає шансів (це моя думка), навіть якщо ти озброєний і підготовлений, в кінцевому рахунку, якщо ти один, ти помреш. Я бачив це багато разів. Добре підготовлені численні групи і сім’ї, з різноманітними навичками і знаннями це кращий варіант.
5. Чим має сенс запасатися?
Все відносно. Якщо ви хочете виживати за рахунок грабунку, тоді все що вам необхідно, це багато зброї і боєприпасів.
Крім боєприпасів, продовольства, засобів гігієни, акумуляторів, батарей, зверніть увагу на прості речі для обміну – ножі, запальнички, мило, кремені. І ще алкоголь, який може зберігатися довго – віскі (марка не має значення), нехай найдешевший, це дуже хороший товар для обміну.
Багато повмирало через антисанітарію. Вам будуть потрібні дуже прості речі, але в дуже великих кількостях, наприклад, дуже багато мішків для сміття. І клейкої стрічки. Одноразові тарілки і стакани, пластикові або картонні, їх знадобиться дуже багато. Я це знаю, бо ми цим не запаслися. Моя думка, що запас засобів гігієни важливіший, ніж запас продовольства.
Можна легко підстрелити голуба, знайти їстівні рослини, але неможливо знайти або підстрелити, наприклад дезінфікуючий засіб. Необхідно мати багато миючих засобів, дезінфікуючі засоби, мило, рукавички, маски … все одноразове.
Крім того, потрібні навички надання першої допомоги, необхідно знати, як промивати рани, опіки або навіть вогнепальне поранення, тому що ніякої лікарні немає. І якщо ти навіть знайдеш лікаря, у нього може не бути знеболюючого або тобі буде нічим йому заплатити. Навчитеся використовувати антибіотики і запасіться ними.
Зброя повинна бути простою. Зараз я ношу Глок.45, тому що він мені подобається, але цей калібр тут не поширений, тому у мене є ще два 7.62-мм радянських ТТ. Тут багато такої зброї і боєприпасів. Я не люблю автомат Калашникова, але він є у всіх, так що…
Потрібні речі невеликі і непримітні, наприклад, добре мати генератор, але краще мати 1000 запальничок «BIC». Генератор при експлуатації шумить і привертає увагу, а 1000 запальничок недорогі, займають мало місця, і їх завжди можна обміняти на що-небудь.
Воду переважно ми використовували дощову – збирали в 4 великі бочки, а потім кип’ятили. Поруч була річка, але вода в ній дуже скоро стала брудною. Ємності для води теж дуже важливі. У вас повинні бути бочки, відра і контейнери для зберігання і транспортування води.
6. Золото, срібло допомогли Вам?
Так. Особисто я все золото поміняв на боєприпаси. Іноді ми могли використовувати гроші (марки і долари) щоб купити деякі речі, але ці випадки були рідкісні, а ціни непомірні. Наприклад, банка квасолі коштувала 30-40$. Місцева валюта впала швидко, простіше кажучи, ми постійно обмінювалися.
7. Чи дорого коштувала сіль?
Дорого, але дешевше ніж кава і сигарети. У мене було багато алкоголю, і я його обмінював без проблем. Споживання алкоголю зросло більш ніж в 10 разів від мирного часу.
Тепер, напевно, для бартеру краще запасатися сигаретами, запальничками і батарейками, тому що вони займають менше місця.
Я не був готовий в той час, у мене не було часу підготуватися. За кілька днів до того, як “гівно потрапило у вентилятор”, політики по телевізору продовжували повторювати, що все добре. Але коли небо впало нам на голови, ми просто взяли те, що могли.
8. Чи важко було роздобути вогнепальну зброю, що можна було виміняти на зброю і боєприпаси?
Після війни зброя була в кожній хаті. Поліція конфіскувала багато зброї на початку війни, але більшість людей зброю сховали. У мене є легальна зброя (з ліцензіями), згідно із законом це називається “Тимчасова колекція”. У разі заворушень уряд маєте право тимчасово конфіскувати всю зброю … так що, майте це на увазі. Знаєте, є люди, у яких є легальна зброю, але ще у них є і нелегальна, на випадок можливої конфіскації.
Якщо у Вас є хороші речі для обміну, то знайти зброю не складно. Але ви повинні пам’ятати, що перші дні будуть найнебезпечнішими через хаос і паніку. Цілком можливо, що у вас не буде часу знайти зброю, щоб захистити свою сім’ю. Бути беззбройним під час хаосу, паніки та заворушень – це дуже погано.
У моєму випадку знайшлася людина, якій був потрібен автомобільний акумулятор для його радіо, а у нього була зброя, і я поміняв акумулятор на дві рушниці.
Боєприпаси я іноді вимінював на їжу, а через кілька тижнів міняв їжу на боєприпаси. Я ніколи нічого не обмінював у себе вдома і ніколи в великій кількості. Дуже обмежена кількість людей (мої сусіди) знали про те, як багато у мене зберігалося в будинку.
Хитрість полягає в тому, що в залежності від наявності грошей і від вашої площі, потрібно зберігати максимум можливого. Потім, ви розберетеся, що найбільш затребуване.
Уточню – боєприпаси і зброю, як і раніше для мене головна позиція, але хто знає, може на друге місце, я поставлю протигази і фільтри.
9. А що з безпекою?
Захист був дуже примітивним. Повторюю – ми не були готові і ми використовували те, що могли. Вікна були вибиті, покрівля в жахливому стані через бомбардування. Всі вікна були заблоковані мішками з піском, камінням. В городі ворота я підпер сміттям і використовував алюмінієву драбину, щоб перелазити через паркан. Коли я повертався додому, я просив, щоб мені її передали.
На нашій вулиці жив хлопець, який повністю забарикадував свій будинок. Він зробив дірку в стіні сусідського зруйнованого будинку – свій секретний вхід.
Це здається дивним, але всі будинки, які до війни здавались найбезпечнішими, були розграбовані і зруйновані в першу чергу.
У моєму районі були гарні будинки з парканами, собаками, сигналізаціями і залізними гратами на вікнах. Натовп напав саме на них. Деякі змогли відбитися і встояти, інші ні. Все залежало від того, скільки було людей і зброї всередині.
Безумовно, безпека важлива, але і вести себе потрібно стримано. Якщо ви живете в місті і трапляється така ситуація, вам знадобиться просте скромне житло, з великою кількістю зброї та боєприпасів. Скільки боєприпасів? Та скільки можливо!
Наскільки це можливо потрібно зробити свій будинок непривабливим.
Сьогодні, у мене сталеві двері з міркувань безпеки, але це тільки для того, щоб врятувати мене від першої хвилі хаосу. Після цього я піду, щоб примкнути до великої групи друзів або сім’ї в сільській місцевості.
Під час війни у нас були ситуації, не хочу вдаватися в подробиці. Але на нашому боці завжди була переважаюча вогнева міць і паркан. Завжди хтось спостерігав за вулицею – хороша організація в разі набігу банд має першорядне значення. У місті стріляли завжди.
Знову ж таки, наша кругова оборона була примітивна – всі виходи забарикадовані, залишені лише невеликі отвори для стволів зброї. Завжди як мінімум 5 членів сім’ї всередині будинку були готові до бою, а одна людина на вулиці сиділа в укритті.
Щоб не бути вбитим снайпером, доводилося залишатися вдома цілий день.
Слабкі гинуть в найперші дні, інші борються за життя.
Протягом дня майже ніхто не з’являвся на вулиці через снайперів – лінія оборони була дуже близько.
Багато хто загинув, тому що хотіли розвідати ситуацію, наприклад, а це ж дуже важливо. Хочу нагадати, що у нас не було інформації, ні радіо, ні телевізора, нічого, крім чуток.
Не було організованої армії, але всі ми були солдатами. Ми були змушені. Кожен носив зброю і намагався захищатися.
Я вам так скажу, якщо завтра це повториться, я буду як всі – скромним, зневіреним, можливо я навіть покричу, або заплачу. Ніякої модного одягу. Я не збираюся одягати супер форму і кричати: “Вам всім піздець, негідники!”. Я буду непримітним, добре озброєним і підготовленим, уважно оцінювати ситуацію разом зі своїм кращим другом або братом.
Зрозумійте, не мають значення, ні ваша супер-оборона, ні супер-зброя, якщо люди побачать, що тебе слід пограбувати, тому що ти багатий і добре забезпечений – тебе пограбують. Це всього лише питання часу і кількості стволів.
10. Як було з туалетом?
Ми використовували лопати і будь-яку ділянку землі, ближче до дому… це виглядає брудно, але це так і було. Ми милися дощовою водою, іноді в річці, але це було занадто небезпечно. Туалетного паперу не було, а навіть якби він був, я б його на щось обміняв. Все це було важко.
Я можу дати вам кілька порад. По-перше, ви повинні мати зброю і боєприпаси, а вже після цього все інше, я маю на увазі ВСЕ! Звичайно, багато що залежить від вашої площі і вашого бюджету.
Якщо ви щось забули або втратили, це не страшно, завжди знайдеться хтось, з ким ви можете обмінятися. Але якщо ви упустите зброю і боєприпаси, доступу до обміну у вас не буде.
І ще, я не бачу проблеми у великих сім’ях і кількості ротів – більше сім’я, більше зброї і більше сил, ну а потім, як і закладено в людях природою, відбувається адаптація.
11. А догляд за хворими і травмованими?
Травми в основному це вогнепальні поранення. Без фахівців і всього іншого, якщо потерпілому вдавалося знайти лікаря, у нього було десь близько 30% шансів вижити.
Це не було як в кіно, люди вмирали, і багато хто з них загинули від занесених до рани інфекцій. У мене був запас антибіотиків на 3 або 4 процедури, звичайно ж, тільки для моєї сім’ї.
Найчастіше, абсолютно дурні речі вбивали людей. При відсутності ліків і нестачі води, простої діареї буде достатньо щоб убити вас, особливо дітей, протягом декількох днів.
У нас було багато шкірних захворювань, харчових отруєнь і ми нічого не могли з цим зробити.
Використовували багато лікарських рослин і алкоголь. На короткий термін це допомагало, але в довгостроковій перспективі, це було жахливо. Гігієна це основне, ну і мати максимальну кількість ліків, особливо антибіотиків.