Агентура ФСБ чи звичайні корупціонери?
На передодні широкомасштабного вторгнення в держбюджеті була закладена рекордна сума на безпеку та оборону. В загальному 5,95% від ВВП країни або 287 млрд. грн. Дійсно вражає. Сектор безпеки і оборони об’єктивно зводиться до одного знаменника через комплексність та взаємопов’язаність процесів. Проте з іншої сторони так легше маніпулювати при намаганні влади висвітлювати свої неіснуючі здобутки. Якщо від загальної суми відняти видатки на поліцію, СБУ та інших правоохоронців, то на українських воїнів, які вбивають ворогів на фронті планувалася вже значно скромніша сума. Так, формально, на потреби Міністерства оборони на 2022 рік було закладено понад 133 мільярдів гривень.
Але спроможності чиновників “засвоювати” кошти державного бюджету значно вищі ніж можливості української економіки. Тому у вигляді міжнародної допомоги члени силових відомств розраховували отримати ще 12,6 млрд. грн. від Франції, 6,7 млрд. грн. від Великобританії та 1,7 млрд. грн. від США. Це все ще до широкомасштабного вторгнення. Скільки з цих космічних сум доходить до звичайного українського чоловіка, який стоїть на передовій і захищає наші землі від нечисті, продемонструємо далі.
У нас в країні існує всім відомий ДОЗ – Державне оборонне замовлення. Це таємний документ і за розголошення змісту якого мали б притягати до відповідальності. Адже вороги не повинні знати кількість та якість нашого озброєння. Може вже знають? Не суть! Ймовірно певним високопосадовцям так зручніше прикривати свої махінації, щоб не довелось ділитися з іншими? Та можливо так ворожим розвідкам дорожче чиновників схиляти до співпраці? Тому ДОЗ ми наразі чіпати не будемо, а розглянемо ПУР.
План управління та розвитку – це нетаємний документ. Ним передбачені публічно-відкриті закупівлі на потреби Збройних Сил України. Починаючи від ложок, завершуючи паливно-мастильними матеріалами. В тому числі і одяг і взуття в якому наші військові переносять всі тяготи сурових бойових буднів. В тому числі і засоби індивідуального захисту такі, як бронежилети і шоломи – що покликані захищати життя та здоров’я наших воїнів.
Зі 133 млрд. грн., виділених МО майже 28,5 млрд. грн. було заплановано скерувати на закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання.
Процес “засвоєння” коштів проілюструємо на прикладі однієї з ординарних закупівель, що провело Командуванням сил логістики ЗСУ для потреб Повітряних сил ЗСУ – військова частина А1840, дислокація – місто Кропивницький.
Для купівлі льотно-технічного обмундирування оголошено один із тендерів на суму 11 млн. 785 тис. грн. Відповідальний за використання коштів – Центральне управління забезпечення авіації та протиповітряної оборони під керівництвом полковника Гриневича Валерія Івановича. За котрим взагалі тягнеться шлейф на розкрадання у 18 млн. доларів, затримання, кримінальне провадження, внесення застави 20 млн. грн. і після цього, хтось з високих чинів влаштовує його на таку генеральську посаду. Ну, – типова кар’єра чиновника в рамках заданих “елітами” трендів.
До слова, після отримання членами Уряду багатомільйонних сум фінансової допомоги від наших союзників, зазначений громадянин Гриневич В. І. пішов на підвищення. Напевно люди, що на гачку та з таким досвідом засвоєння коштів дуже потрібні для Системи?
Далі до групи осіб, що діяли за попередньою змовою відноситься командир в/ч А1840 підполковник Мазеленко Андрій Валерійович. До речі, сама в/ч А1840 зберігає запчастини до вже давно незатребуваних літаків, що годяться тільки на музейні експонати. За таких умов сама доцільність існування такої частини викликає запитання.
Процедуру купівлі проводив Тендерний комітет зазначеної частини, а саме голова комітету підполковник Віктор Ципірко, його заступник Дмитро Пономаренко та член комітету Володимир Бочаров – своїх “хероїв” країна повинна знати в обличчя і по іменам.
Умови заявленого тендеру одразу відзначались кричущим порушенням принципів конкуренції, доброчесності та прозорості.
А саме, ознайомитись зі зразком-еталоном виробів дозволялось тільки після визначення переможця. Що взагалі суперечить причинно-наслідковому зв’язку! Спочатку підприємець повинен мати можливість ознайомитись зі зразком, щоб зрозуміти чи може він таке виготовити чи ні? А не навпаки!
Далі. Вимагається висновок державної санітарно-епідеміологічної служби на цей виріб та протокол випробовувань на зроблене підприємцем обмундирування. Тобто до зразку-еталону доступ не надають, а від бажаючих прийняти участь в тендері вже вимагають купу документів про виготовлений підприємцем виріб, що має вже відповідати зразку-еталону! Уявляєте собі?! І не намагайтесь знайти логіку чи здоровий глузд. Перед умами, що прописували умови тендеру, просто поставлена така задача. Наприклад, відрізати інших потенційних учасників, а “свої фірмочки” забезпечити замовленням?
Також вимагають документи відповідності, які неможливо подати, оскільки вони спираються на відмінені вимоги державних стандартів.
В доповнення до цього переможець тендеру повинен поставити продукцію протягом декількох днів після підписання угоди! Враховуючи технологічні процеси, одягу на майже 12 лямів, за стільки часу – пошити неможливо! Це наводить на думку, що “свої фірмочки” вже мали в наявності готову продукцію.
Більше того у зазначеній закупівлі, всупереч чинному законодавству, завантажені фото незрозумілого походження документів. Без титульних сторінок, без посадових осіб, без дат, без інформації про розробників та перевіряючих ці документи.
Разом з цим замовник відхиляє учасників за помилки, які не впливають на якість товару, не даючи право “24 годин” на виправлення незначних помилок. І одночасно не бачить, що “свої фірмочки” подають показники якості товару проведені якоюсь лабораторією за неіснуючими ДСТУ. Що в принципі неприпустимо!
Окрім наведених фактів, в даному тендері є багато інших порушень. Про вимоги до тканини, про подачі банківської гарантії, прийом товару та інше. Їх ми наразі упускаємо, аби цей допис не переобтяжувати деталями. Більше ви можете ознайомитись за посиланням на оголошений тендер (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-09-08-010187-c?lot_id=ee0b24368cda410d9fadd79ef4096dad). Але й наведені факти красно засвідчують про неправомірні та дискримінаційні вимоги учасникам закупівлі.
“Свої фірмочки” – це компанія Міратекс та Міко, власницям яких один найманий працівник приходиться, і чоловіком, і зятем. Звати його Шуляк Олександр Миколайович і він вісім років відпрацював на керівних посадах тих аналогічних установ МО, що зараз здійснюють такі закупівлі. Тільки ці дві компанії і приймали участь в аукціоні, причому навіть не вважали за потрібне зробити по одному кроку при торгах.
Всі ми неідеальні і живемо в не дуже ідеальному світі. Всі ми звичайні люди і час від часу допускаємось помилок. Тим більше це може бути в умовах гострої нестачі часу, надвеликої завантаженості справами чи в стані стресу. Тим більше коли ми переживаємо за наших воїнів, які на фронті мужньо відстрілюють нечисть.
В демократичному суспільстві, в суспільстві відкритому де більшість людей психічно здорові є цілком нормальним звертати увагу на допущення посадовцями помилок. Щоб останні, якомога швидше їх виправили. Адже від цього залежить життя наших воїнів. Якщо помилок ніде не має і все добре, то відповідні посадовці все це відкрито пояснюють. Якщо помилка є, то її виправляють, вибачаються і рухаємось далі. Це і є один з моментів ефективної взаємодії громадян і влади.
Відштовхуючись від таких позицій наш журналістський колектив звернувся персонально з відповідним запитом до очільників тих установ, які в першу чергу заточені на дотримання порядку. Принаймні так вони заявляють в своїх установчих документах.
Цей запит (Фото Журналістський запит) направлено особисто Міністру оборони, начальнику Генштабу, голові СБУ, Генеральному прокурору, директору НАБУ, директору ДБР. Також окремо цей запит надісланий на електронну пошту командиру в/ч А1840 та особам, які відповідальні за закупівлі в цій частині.
Впевнений, що ви здогадалися про реакцію на цей запит. Нічого нового чи екстраординарного. Безпосередньо самі учасники групи, які при проведенні тендеру діяли за попередньої змовою, включили режим “лєбєдя” і почали морозитись, як тільки можуть. Хтось відмовлявся говорити по телефону, хтось робив вигляд, що все в порядку, а дехто навіть боявся сам піднімати слухавку і телефон передав своїй коханці.
В Офісі Генеральної прокурорші наш дружній журналістський запит сходу відфутболили до своєї філії на півдні (фото Прокуратура 1). Ті в свою чергу шибко не парились та відписались, що при проведенні тендеру правопорушень нема (фото Прокуратура 2 – 3). В НАБУ теж заявили, що все тіп-топ і це взагалі не їх повноваження (фото НАБУ 1 – 2). ГБ відповіло в типовій для себе манері – мовляв це не наша справа, але ми звернемо увагу (фото СБУ). В розпіареній системі Прозоро, при онлайн спілкуванні визнали, що бачать корупцію, проте вплинути не можуть (фото Прозоро 1 – 2). А істоти, що підпрацьовують в МО, Херштабі та ДБР взагалі не “удосужились” навідь до формальної відписки. Ось такий невеличких штрих до доповнення поняття “кругова порука”.
Нижче скани переписки з представниками славетної “Прозоро”
На вихлопі тендер проведено, льотне обмундирування поставлено, державні гроші вже засвоєнні, учасники змови вдарили по руках і всі задоволенні. Ну… майже всі. Всі, окрім тих військовослужбовців, котрі потім будуть одягати та щоденно використовувати це “якісне” льотно-технічне обмундирування.
Важливий момент – організована група “засвоїла” лишень 12 лямів з 28 млн. грн., що виділялись на з бюджету на аналогічні закупівлі. Інші кошти повернулись до державної казни, як незасвоєні. Група діяла за принципом – “І сам не гам і другому не дам”. І плювати вони хотіли на те, що десь там – на фронті хтось, щось може недоотримати.
За тридцять років здобутків незалежності Система привчила багатьох дуже лояльно ставитись до грабування державного бюджету. Як до нормального заробітку. Для цього навіть в характеристиках військовослужбовців винайшли відповідне завуальоване формулювання – “Вміє працювати в сучасних умовах.”… Легко здійснити злочин, легко уникнути покарання. На що не можуть не звертати увагу російські спецслужби. Адже це відкриває широкі можливості. Феесбешники та грушники ерефії без перешкод можуть вербувати в свою агентуру військових корупціонерів. Можуть не боятись викликати несприйняття пропонуючи корупційну схему – тим самим підвішуючи на гачок. Мова корупції їм рідна, зрозуміла і приємна. Під виглядом банального “зароблянні на темі” вони вже фактично підірвали обороноздатність української держави. Так систематично погіршується якість озброєння. А наші лопухи можуть тільки за цим спостерігати, фіксувати і доповідати керівництву, яке в свою чергу отримавши долю, все спускає на гальмах. Чи можна корупційні діяння згаданих посадових осіб класифікувати, як усвідомлений підрив обороноздатності держави та співпрацю з ворожими іноземними розвідками? Та й взагалі чи може так класифікувати діяння всіх високопосадових корупціонерів?
Звертаю Вашу увагу на те, що це лише один маленький епізод з цілої системи “засвоєння” коштів. Усвідомивши масштаб зловживань можна приблизно зрозуміти в якому стані перебувала наша оборона в момент широкомасштабного вторгнення. Наведений приклад напевно можна сміливо екстраполювати на всі закупівлі, що здійснюються за несекретним Планом утримання та розвитку, за секретним Державним оборонним замовленням та на закупівлі в усіх інших силових відомствах? “Засвоюють” на всьому де тільки можуть! На одягу, на взутті! Скільки вже було розслідувань про те, що шоломи та бронежилети виготовляють з неякісних матеріалів і вони не захищають людину? Пам’ятаєте, як міномети розривалися на навчаннях вбиваючи наших вояків? Чи не свідомо знижували якість металу з якого їх виплавляли? А як “засвоювали” гроші на “Ленінські кузні”? Рюкзаки Авакова, бронеавтомобілі, купівлі по колу чи зі складів запчастин до броне та авіатехніки… Всюди де є вплив на бюджетні кошти! По декілька раз! На одній і тій самій позиції!
І що в кінцевому результаті отримує наш воїн, який стоїть в окопі та приймає прильоти від підарасів? З затримкою по зп, дивиться в старий радянський перескоп, намагається не бути побаченим кацапським орланом, щоб менше прилітало. На ньому взуття, на закупівлях якого можливо вже збагатилась не одна ланка чинуш. Форма з тканин при виготовлені яких зазвичай не дотримуються вимог на зносостійкість, тепло та водопроникність. Рятує натівський фліс, що підігнали волонтери та старенький АК-74, що не встигли продати в Африку в рамках Програми утилізації надлишкового озброєння. І ось цей чоловік там ризикує своїм життям, і зовсім не хоче потрапити в суху, статистичну сводку новин, а мріє повернутися додому. Живим та здоровим. І з перемогою!