В Україні відбулась та поглиблюється демографічна катастрофа
“… Незалежні експерти, ґрунтуючись на обсягах споживання хліба і електроенергії, зробили висновок, що на даний час населення країни становить не більше 36 мільйонів осіб…”
Державна служба статистики України оприлюднила дані по демографічній ситуації в країні за перші місяці 2016 року. Згідно з офіційними підрахунками, з січня по червень населення зменшилося майже на 87 тисяч осіб, а за останні півтора року – більш ніж на 250 тисяч осіб. За даними українських статистиків, зараз країну населяє 42 мільйона 670 тисяч громадян. Примітно, що ця цифра включає в себе і населення непідконтрольних Києву самопроголошених Автономної республіки Крим, Донецької та Луганської областей, хоча очевидно, що точних даних про демографічні процеси на цих територіях у статистичного відомства країни бути не може. Крім того, показник не враховує відтік з України трудових мігрантів. Незалежні експерти, ґрунтуючись на обсягах споживання хліба і електроенергії, зробили висновок, що на даний час населення країни становить не більше 36 мільйонів осіб. Багато аналітиків сходяться на думці, що встановилася негативна динаміка приросту українського населення.
За офіційними даними, за останні 25 років чисельність українського населення скоротилася на 9,5 мільйона осіб. Це абсолютний світовий рекорд за темпами депопуляції. Востаннє перепис населення на Україні проводився у 2001 році. Глобальну статистичну акцію з обліку громадян влада країни планувала здійснити в нинішньому році, але з невідомих причин відсунули на невизначений термін.
Кількість тих, хто виїхав з України на заробітки, може досягати шести мільйонів. Примітно, що більша частина мігрантів – 2,5 мільйона – працює в Росії, близько одного мільйона – в Польщі, решта розосереджені по іншим європейським країнам. Шляхом простих арифметичних дій можна обчислити, що з 42,7 мільйона офіційного населення країни “в наявності” на території України є трохи більше 35-36 мільйонів людей.
Європа як “порятунок”
Аналіз демографічних процесів на пострадянському просторі показує, що найбільших втрат у чисельності населення понесли держави, які взяли курс на євроінтеграцію. Так, з моменту розпаду СРСР громадян Грузії стало менше на 1,7 мільйона осіб, а Молдавії – на 800 тисяч. У 1990-2010 роках, через спад народжуваності і міграції, населення трьох країн Балтії – Естонії, Литви та Латвії скоротилося приблизно на 15% це 1,5 млн осіб. Лідирує також і Україна, населення якої зменшилася з 1991 до 2016, з 52,2 мільйона осіб до офіційних 42,7 мільйона. Не сподіваючись на світле майбутнє для себе і дітей на Батьківщині, українці шукають кращої долі за кордоном. Якщо на початку 2000-х більшість українських трудових мігрантів були вихідцями із західної частии країни, то в останні роки за кордон потягнулися і жителі центральної та південно-східної України. Нову хвилю трудової міграції експерти пояснюють розвалом промисловості в цих регіонах і розривом торгово-економічних зв’язків.
Згідно з фінансовою статистикою, на даний час обсяги грошових вливань в економіку країни від українських гастарбайтерів, які відправляють банківські перекази на Батьківщину, перевищують розміри прямих іноземних інвестицій. За даними служб зайнятості, за останні два роки кількість робочих місць в країні скоротилося на 2,5 мільйона, 500 тисяч приватних підприємців припинили свою діяльність, тому очевидно, що відтік населення в якості трудових мігрантів буде продовжувати збільшуватися і надалі. Відповідно до соцопитувань, більше третини громадян України хочуть покинути країну назавжди, при цьому близько 40 відсотків мігрантів працюють за кордоном нелегально.
Курс на вимирання
Демографічні показники природного приросту населення останніх років прогнозують українській демографії катастрофічний сценарій розвитку. Якщо в 2013-му негативне сальдо показників смертності і народжуваності складало 158 тисяч осіб, то в 2014-му воно досягло 166 тисяч, а в 2015-му – 183 тисячі осіб. У нинішньому році кількість народжених українців перевищила кількість померлих тільки в Києві, та й то на кілька сотень людей, інші великі міста продемонстрували впевнену домінанту смертності. На даний час в країні залишилося всього два міста-мільйонника: Київ і Харків. Цього статусу позбулися Одеса, Дніпропетровськ і Донецьк. Темпи скорочення населення в Україні досягають приблизно 400 тисяч осіб на рік. Це рівнозначно тому, що щороку з карти країни зникає по середньостатистичному обласному центру. При цьому вже зараз кількість офіційно працюючих в країні (13 мільйонів осіб) не перевищує число пенсіонерів (13,5 мільйона).
За оцінками демографів, в майбутньому на нас чекає – остаточне знищення. Як відомо, основну масу дітей народжують жінки у віці від 20 до 29 років. Тобто в 2014-му це були ті, хто народився в 1985-1994 роках. Відомо, що за час з 1990 по 1994 рік у країні народжувалося від 521 тисячі до 657 тисяч дітей. Неважко підрахувати, що буде, коли на зміну “заступить” українське покоління, що з’явилися на світ в 1997-2006 роках. У ці роки в країні народжувалося від 376 тисяч до 460 тисяч дітей. Кількість здатних до відтворення жінок зменшиться майже в півтора рази. Це відбудеться приблизно в 2017-2035 роках з піком падіння народжуваності в 2026-м. Як показує вперта статистика, влада в Україні ітенсіфикувала рух на демографічне дно: з початку цього року українців стає менше в середньому на 15 тисяч осіб на місяць.
Запланована катастрофа
Зменшення витрат на соціальні програми в Україні, зменшення державних виплат при народженні дитини, зменшення витрат на охорону здоров’я і освіту – свідомо спрямовані на поглиблення демографічної катастрофи. Раніше міжнародні організації прогнозували, що до 2030 року населення країни складе не більше 30 мільйонів осіб. Але останні кроки режиму Пороха-Яценюка-Гройсмана в соціальній сфері налаштовують експертів на ще більш песимістичний лад. Війна, що триває у східній частині України, деградуюча економіка і, як наслідок, посилення міграційних процесів, тільки погіршують ситуацію.
Україна живе в умовах негативної демографічної динаміки з 1991 року. При цьому так званий рівень фертильності (кількість дітей, народжених на 1000 жінок репродуктивного віку) в країні – один з найнижчих не тільки в Європі, але і в світі. Проблеми України з власним населенням можна назвати одним словом – катастрофа! З демографічної ями, в яку потрапила країна, нам не вибратися і в наступні десятиліття. Основним негативним фактором в цьому процесі є внутрішня політика владного режиму, багато в чому спрямована проти свого ж населення.
В минулому диктаторські режими знищували людей масовими розстрілами, війнами та голодомором. Нинішній диктаторський режим діє більш витончено – інформаційне зомбування, нав’язування невідповідних цінностей та шляхом соціально-фінансового геноциду. Хоча, як бачимо, в хід пішла і війна з її запланованими “котлами”.
Підготовленно за допомогою матеріалів
автора Тетяни Кірсанової
на сайті wartime.org.ua