Влада планує провести аферу із землею так само, як це було на початку 90-х з приватизацією
Останнім часом діючий режим в Україні, провадить підготовку до, так званого, “вільного ринку землі”. Український інститут майбутнього організував дискусійний круглий стіл на цю тему. Серед запрошених спеціалістів були діючий міністр агропромислового комплексу Олексій Павленко, колишній міністр економіки Айварас Абрамовічус та ряд інших експертів з цієї та дотичної проблематики. Своїм баченням з нами поділився представник Фундації стійкого розвитку суспільства Олександр Лашко.
Пане Олександре, для початку скажіть декілька слів про Вашу Фундацію.
Першочерговою задачею нашої Фундації є вивчення проблем пов’язаних з урбанізацією, розробленням генерального плану для міст, охорона навколишнього середовища в рамках урбанізованих структур та масивів. При цьому, так чи інакше, не можливо уникнути теми ринку землі, адже це зачіпає інтереси всіх громадян країни. Для розуміння засобів та методів розвитку країни необхідно вивчати і ринок землі, як однієї з ключових засад економічного потенціалу України.
Який на сьогодні стан ринку землі? Чи він є, чи його не має? Що зараз відбувається з продажом-купівлею землі сільськогосподарського призначення?
Ринок землі є! І йому байдуже, що ви про нього думаєте. Інколи можна почути питання – ви за, чи проти ринку землі – це питання невірне. Він вже існує і незалежно від вас. Але в нас цей ринок нецивілізований, бо він нічого не дає, ні нації, ні державі. Тобто, який в Україні Ринок в принципі, то такий самий і Ринок Землі. Я за те щоб це був цивілізований ринок, не з точки зору голландців, американців чи французів, а точки зору і позиції громадян України. Тоді мене цей ринок буде влаштовувати.
Інше питання, що є група людей, які на цьому планують провести чергове збагачення. І на жаль, нині існуючий ринок землі, поділяється на ринок покупця і продавця.
Олександр Лашко
Ринок покупця це коли ви, як покупець приходите на ярмарок, вибираєте собі із різноманіття те, що підходить за смаком, іншими показниками і в рамках того бюджету, що у вас є. На ринку землі сьогодні цього не має. Маючи кошти, маючи якесь бажання я не можу сьогодні купити землю с/г призначення. Я змушений під кришуванням влади шукати тіньові, корупційні шляхи.
Інколи можна почути поради американських фахівців “А Ви не давайте корупціонерам гроші і корупції тоді не буде.” Ну добре, не дам я ці гроші. Але тоді приїде той самий представник з Америки і він дасть хабаря.
Ніні існуючий ринок землі нікого не влаштовує. Ні простих громадян в загальному – які не мають жодної користі для держави; ні пайовиків – власників землі, які отримують мізерну орендну платню; ні фермерські підприємств, котрі втрачають через непрозорість правил гри; ні олігархів, котрим здається, що вони також багато витрачають на корупційну складову.
Тобто склалась парадоксальна ситуація, всіх, існуючий ринок землі не влаштовує , але він продовжує діяти. Серед 450 депутатів половина земельних олігархів, але створити закони, які б спростили, чи зробили прозорим цей ринок ніхто не спроможний.
Як пояснити цей феномен? Коли депутати, олігархи при зароблянні грошей, вибудовуючи свої фінансові імперії – дотримуються послідовності і адекватні. Але коли мова йде про створення прозорого ринку землі, що дозволив б чесно заробляти всім – то, з незрозумілих причин, цього не відбувається. Чому так?
Як казали древні римляни – “Cui prodest?” – “Кому вигідно?”. Раз є вигода, значить є вигодоотримувачі. Існує в Україні, таке собі, “політбюро”. До якого входять півтора чи два десятки родин. Ми бачимо, як вони тасуються – то там, то там. І прізвища всі ті самі – вони очолюють керівні посади в уряді, в РНБО, в Наглядовій раді НБУ. Тобто люди в різних іпостасях, різні прапори, різні перефарбування, а в кінцевому результаті вони діють в інтересах чітко визначеної групи людей.
Якщо на протязі 25 років відбувається шалене зубожіння населення, деградація найбільшої країни Європи і це всіх влаштовує – і тих хто керує, і сусідів, значить це досить потужні сили. Які озброєні дуже потужними ресурсами – інтелектуальними, фінансовими, організаційними, медійними і військовими.
В Україні де йде війна, армія якої налічує тільки 200 тисяч, а правоохоронців сьогодні у нас близько 700 тисяч. В таких умовах діючий режим може провести будь-які, йому вигідні, реформи. Не тільки з землею. Так заточена вся владна система.
Діючий режим зараз провадить, дуже розпіарену, політику на укрупнення територіальних громад. І в цій процедурі вже закладається підвалини для можливого маніпулюванням земельними ресурсами. Люди, які при владі планують провести аферу із землею так само, як це було на початку 90-х із приватизаційними сертифікатами.
Як, на сьогодні треба діяти уряду? Зупинити реформу, змінити чи завершити заплановане?
В цілому, а ні уряд, а ні очільник уряду не мають, ні кваліфікації, ні досвіду, ні інтелектуальних ресурсів для того аби провести цю реформу. Це як пілота АН-2 – “Кукурузник”, посадити у АН-225 “Мрія”. Він може і злетить, але посадити літак вже не зможе. Так і наші урядовці. Вони мають парашути у вигляді мільйонів доларів в заначці, чого не мають прості люди. І пілоти цього «лайнера-вільного ринку землі» вистрибнуть, а всі його пасажири-громадяни країни разом із земельною реформою підуть в круте піке.
Тобто уряд не готовий до реформ ринку землі?
Нині діючий уряд при любій своїй дії погіршує ситуацію. Люба нинішня його дія тільки шкодить. В даному випадку затормозити те що вони називають реформами вже неможливо.
Зараз уряду треба поставити чіткі запитання і вимагати чіткі відповіді! Яка кінцева мета? Що в результаті ми отримаємо? Скільки доходів? В цифрах та датах.
На сьогодні у нас 42 тисяч фермерських господарств на, приблизно, 42 млн населення України. Це близько 1 тис. господарств на 1 млн. людей. А у Польщі, яка менша за чисельністю, існує 2,5 млн. фермерських господарств! І землі в них менше! І чорнозему в них не має! А ВВП в дванадцять разів більше!
Необхідне чітке та прозоре описання всього процесу – ось тут у нас ресурси для того щоб цей процес запустити в дію, ось кадровий потенціал, котрий це буде виконувати, ось затверджений порядок, от нормативно-правова база, а от те, що ми хочемо отримати в чисельних показниках та кінцевих датах. Цього ніхто не озвучує.
Адам Сміт казав: “Вільна рука вільного ринку все влаштує”. А його земляк Лорд Кейнс суттєво доповнив цю фразу: «Даржава існує для того щоб ця вільна рука, вільного ринку, не почала нишпорити по кишенях громадян».
Самі олігархи намагаються послабити контроль держави і виступають за, так званий, вільний ринок. Але при тому дуже жорстко вибудовують власну економічну діяльність, з чітким плануванням, з принципами наказово-адміністративно керування. Сьогодні навіть платіжки за газ приходять з чотирьохзначним числом після коми – наш олігархат дуже принциповий в зароблянні грошей, має бульдожу хватку в цих питаннях і намагаються перебрати максимум контролю на себе.
А стосовно землі вони стверджують, що якійсь “вільний ринок” все влаштує – це брехня! Вони планують його контролювати, а якщо їх спіймають за руку, то вони скажуть це не наша рука, а “рука вільного ринку”.