Швейцарський математик вирахував ядро володарів світу

Джеймс Глаттфельдер (Djeyms Glattfelyder)- математик Федерального технологічного інституту Цюріху

“Теорія змови” – це зазвичай негативний риторичний прийом, який використовується для того, щоб покласти співрозмовника на обидві лопатки.

“Так ви що, вірите в теорію змови?” – з поблажливою посмішкою говорить телеведучий якомусь консервативному публіцисту, після чого цей публіцист в очах “розсудливої” публіки отримує репутацію закінченого ідіота.

Серед “розсудливої” публіки прийнято вважати, що світ керується “невидимою рукою ринку”, всі процеси в демократичному суспільстві – результат поєднання складних економічних і соціальних законів, а розмови про глобальну фінансову еліту, світове закулісся та інші речі – це доля фанатиків і маргіналів.

Швейцарський математик Джеймс Глаттфельдер з Федерального технологічного інституту Цюріху вирішив вирахувати групу людей, які володіють більшістю компаній та корпорацій в світі і, відповідно, істотно впливають на світові процеси. Джеймс Глаттфельдер підійшов до питання про визначення владної верхівки зі строго математичних позицій. Він побудував карту відносин влади і контролю в глобальній економіці.

– Як Ви розпочинали свої дослідження та на чому вони базувались?

Мною з колегами проведено дослідження складних систем математичними методами. Наприклад, використовуючи ці методи ви можете побудувати математичну модель зграї перелітних птахів. Мене вразило, що ми, досліджуючи складні системи в космосі або в організації молекул, не маємо жодного уявлення про те, як працює наше суспільство. Ми вирішили заповнити цей пробіл.

Реальність настільки складна, що ми повинні були відійти від догм, будь то теорії змови чи теорії вільного ринку. Наш аналіз ґрунтується на реальних даних.

При проведенні дослідження було використано базу даних Orbis, яка містить інформацію про 37 мільйонах підприємств і інвесторів по всьому світу. З них ми визначили 43060 транснаціональних корпорацій і виявили їх загальні активи. На основі цих даних була побудована модель розподілу економічного впливу транснаціональних корпорацій, в тому числі через володіння фондами та участь в прибутку.

– В одному зі своїх виступів ви називали цифру 737. Ви правда дійшли висновку, що світом править така маленька група людей?

Так, я прийшов до висновку, що світом керують 737 акціонерів. Хотів би уточнити, що це означає. Як я вже казав в світі налічується 43 тис. транснаціональних корпорацій. Ми побудовали схему, що містить акціонерів цих корпорацій і, нарешті, акціонерів акціонерів. У результаті ми отримали модель, що включає приблизно 600 тис. суб’єктів власності і більше мільйона “власницьких” відносин. Це і є ядро ​​світової економіки – тут визначаються всі основні економічні процеси.

Але 600 тис. досить велика цифра. Тим більше в неї входять не стільки реальні люди, скільки організації, які володіють іншими організаціями. Тут ми підходимо до математики іншого рівня – математики контролю. Відносини контролю і влади розподілені серед цих 600 тис. суб’єктів далеко не рівномірно. Ідеальна модель будь-якої складної системи – це мережа. Ми розробили модель “мережі глобального корпоративного контролю” у вигляді сфери з безліччю взаємопов’язаних точок. У деяких точках цієї свери сходилося набагато більше ліній, ніж в інших. Ці вузли надають непропорційно великий вплив на функціонування всієї системи. Для того щоб контролювати компанію, акціонеру необов’язково володіти 100% її капіталу. Всім відомо, що для повного контролю над організацією достатньо володіти 51% її вартості. В такому разі ви можете “за принципом матрьошки” контролювати одну організацію, яка контролюватиме іншу, і т. д. При цьому і сам вплив транснаціональних компаній нерівномірний: 36% компаній заробляють 80% всіх грошей. Якщо простежити всі ці контрольні відносини, ми і отримаємо цю цифру – 737 провідних акціонерів контролюють 60% вартості транснаціональних корпорацій.

Але ми на цьому не зупинились. Подальше дослідження виявило ядро ​​цієї мережі – ще більш тісно пов’язану між собою групу – “супер організацію”.  До якої увійшли 147 компаній, причому більшу частину з них складають фінансові інститути, такі як Barclays, DJP Morgan Chase, Goldman Sachs, Merrill Lynch, Morgan Stanley, Bank of America, UBS, Deutsche Bank, Societe Generale, Credit Suisse і інші. Їх активи тісно перетинаються один з одним, що дозволяє їм контролювати 60% глобального корпоративного багатства.

Таким чином, ядро ​​з менш 1% компаній фактично являє собою глобальну економічну супер структуру, яка контролює більше половини світової економіки. Виявлена ​​нами супер структура, незважаючи на свої невеликі розміри, складність і заплутаність взаємозв’язків всередині ядра, колективно здійснює більшу частину тотального контролю корпоративної мережі.

Запропонована візуальна ілюстрація мережі глобального корпоративного контролю. Мережа з 1318 компаній представлена у дві групи: 147 суперінтегровані компанії – позначені точками червоного кольору. Та інші, понад 1171 високоінтегрованих компаній – позначені точки жовтого кольору. Розмір точки представляє відносний розмір доходів компанії.

– Значить, все ж таки всесвітня змова? І світом керує маленький кагал фінансової олігархії?

Не думаю, що тут можна говорити про змову. Я впевнений, це системна властивість. Така концентрація виникла не зверху вниз, а знизу вгору – як наслідок фундаментальних законів нашої економічної системи, які ведуть до зростаючої концентрації ресурсів у руках дуже вузької еліти. Ми вважаємо, що наявність такого фактору впливу на економіку, ставить нові важливі питання для дослідників і політиків. Варто відзначити, на наше переконання, така супер структура не може володіти абсолютною політичною владою, так як 147 “суперорганизацій” представляють різноспрямовані інтереси і не в змозі підтримувати просту змову. Разом з тим, складність в керуванні світовими процесами, в забезпеченні стабільності основних зон планети, зобов’язує “суперорганизації” домовлятися по певним позицім і на спільних напрямках діяти разом. Наприклад, опір змінам в структурі мережі може бути одним з таких чинників, що становлять взаємний інтерес.

– Що ж з цього випливає? Може бути, що так влаштована будь-яка соціальна система?

До певної міри так. У всякому разі, такі системи поширені і в природі, і в суспільстві. Якщо ви візьмете зграю птахів, або древнє плем’я, або Римську імперію — скрізь ви побачите одне і те ж. Це буде величезна периферія, де елементи (у соціальних системах — люди) слабко пов’язані між собою, і вузьке ядро, в якому всі елементи дуже тісно пов’язані і контролюють всю систему. Це декілька аристократичних сімей або кілька найсильніших груп кланів у системі міжнародних відносин. Проблемою можуть бути відносні розміри системи та цього ядра. Чим менше ядро ​​і тісніші зв’язки в ньому, тим менш стійка система, тим легше вивести її з рівноваги, якщо ядро ​​опиниться в кризі. Це як авторитарна держава, де вся влада в руках у вузької касти обраних.

– І це робить світову економіку нестійкою?

Збудувавши модель корпоративного контролю, ми прийшли до разючих висновків. Середина ядра, з приблизно 147 надмогутніх акціонерів, наче вузеньке горлечко пляшки світової економіки. Така система не може бути стійкою. Можливо, затяжна світова криза сьогодення – це насамперед криза ядра? У всякому разі, роль цього ядра потребує неупередженого вивчення. Ми ніколи не зрозуміємо наших нинішніх проблем, поки не вивчимо модель контролю, існуючу в нашому суспільстві.