І ще раз про НАБУ. Чиїх вони будуть?
Починаючи від самого початку, від ідеї створення та організації НАБУ і САП вже тхнуло смердючими договорняками. Під час, так званого, “відкритого” і “чесного” конкурсу на посади двох головних борців з корупцією – глави бюро і антикорупційного прокурора, нам весь час говорили, що мова йде про Касько і Скаварелідзе. Що ці люди Системи повинні були ось-ось “перемогти” і це вже без проведення, так званого, конкурсу.
Але абсолютно несподівано, в самий останній момент, з’явилися два зовсім інших “переможця” – нікому не відомі Сітнік та Холодницький. До слова, Холодницький був недавно обраний віце-президентом Федерації футболу України. Напевно то є елемент інтеграції до ЄС. Може у західних європейців так прийнято, аби їх прокурор і футболом займався і злочинців ловив.
В день, коли відбулося урочисте відкриття НАБУ і Педро відвідав цей захід. Президента не повинно було бути на відкритті цього “незалежного органу”, але видно, пристрасть до перерізання стрічок знаходиться у гаранта на психопатологічному рівні та й не “уважити” кантору, яку курує сам Вашингтонський обком було б не по масті.
Питання чи здійснює Порошенко тиск на НАБУ – риторичне. Так, здійснює. Коли сам, коли через гамериканців, але здійснює. Наполегливо підкидає їм інфу, що Аваков самий махровий корупціонер в Україні. Гамериканцям за великим рахунком байдуже яке ОПГ буде вести тут справи, їм важливо аби ОПГ яке вони підтримують вміло тримало демократичну ідеологію не плаву та не дуже відверто демонструвало свою злочинну суть. А щодо корупції, то як кажуть самі любителі поговорити про демократію – “Найбільша корупція там де найбільші гроші” тобто їм до цього лайна не звикати – головне тримати марку.
Остаточно поставити на якесь одне ОПГ вашингтонська еліта не може, адже в такому разі ця група патологічних клептоманів зірветься з катушок і стане некерованою. Тому іноземні куратори і смикають на різні ниточки поступово надаючи перевагу різним групам, стравлюючи їх між собою, і не допускаючи домінантності жодної з них.
Однією з таких ниточок стало новостворене НАБУ і САП. Далі сеньйори вимагають від своїх васалів створення антикорупційного суду. Ігноруючи тим самим, цілком логічне запитання – А чим займаються діючі суди? Навіщо вони?
Ситуація наступна. Українські владні групи вбудовані у світову еліту на відносинах “васали і сеньйори”. При всіх свої можливостях та потужному впливі на своїх українських васалів, світові сеньйори все–ж–таки не всесильні і мають певні слабкості. Частково це зумовлено великою інертністю процесів, важкістю керування та жорсткою внутрішньою конкуренцією.
Діяти на території Української держави їм доводиться в умовах великої в’язкості у місцевих процесах, постійною ворожнечею між гравцями та їх дрібнокаліберними васалами. Для світових гравців це неприємно гнітюче. За таких умов діючі правоохоронні органи (МВС, СБУ, ГПУ) та судова система вщент заповнені людьми місцевих князьків. Вибити їх з відтам чи замінити на своїх видається дуже енергозатратними.
Тому сеньйори пішли на створення ще однієї репресивно-судовою системи. Але з невеликою відмінністю – направленість виключно антикорупційна. Це вишуканий хід! Вся економічна і політична діяльність в Україні, великих масштабів, здійснюється з порушенням діючого законодавства. Взяти за яйця можна будь кого! От і нові “антикорупційні” органи використовуються виключно, як інструмент політичного впливу. Вибірковим правосуддям вибивають непотрібні фігури.
Це не означає, що людина невинна якщо за неї взялась НАБУ. Ні! Це означає, що НАБУ діє як політичний інструмент тиску і чіпати вони будуть тільки опонентів діючої Cистеми та інколи влаштовувати показуху! А “свої” політики і чиновники продовжуватимуть красти зі стахановським розмахом – вагонами, ешелонами, мільйонами та мільярдами!
Автор Павло Дзямко