Зеленський та Гончарук подали законопроект до Верховної Ради про продаж землі. Аналіз даного законопроекту та висновки, що робити.

Текст законопроекту №2178

ПРОЕКТ

Вноситься

Кабінетом Міністрів України

О. ГОНЧАРУК

“ 25 ” вересня 2019 р. №2178

Закон України

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо обігу земель сільськогосподарського призначення
_________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3—4, ст. 27):

1) статтю 130 викласти в такій редакції:

“Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського

призначення

1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

а) громадяни України;

б) юридичні особи, утворені за законодавством України;

в) територіальні громади;

г) держава.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов’язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності.

2. Сукупна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина, юридичної особи, утвореної за законодавством України, з урахуванням пов’язаних осіб або юридичних осіб, утворених за законодавством України, що мають спільного кінцевого бенефіціарного власника (контролера):

в межах однієї області або Автономної Республіки Крим не повинна перевищувати 15 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої області або Автономної Республіки Крим;

не повинна перевищувати 0,5 відсотка земель сільськогосподарського призначення України.

Термін “пов’язані особи” у цьому Кодексі вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Термін “спільний бенефіціарний власник (контролер)” у цьому Кодексі вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.

Порушення вимог цієї частини під час набуття права власності на неї є підставою для відмови у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, а після набуття права власності на земельну ділянку – підставою для примусового відчуження земельної ділянки.

Порядок проведення перевірки відповідності набувача або власника земельних ділянок сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним абзацами другим та третім цієї частини, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення має її орендар за умови сплати ним ціни, за якою вона продається.”;

2) у частині першій статті 131 слова “юридичні особи України” замінити словами “юридичні особи, утворені за законодавством України”;

3) у розділі Х “Перехідні положення”:

доповнити розділ пунктом 6¹ такого змісту:

“6¹. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до п’яти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів.”;

пункти 14 і 15 виключити.

2. Статтю 30 Закону України “Про Державний земельний кадастр” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст. 61; 2016 р., № 3, ст. 30) доповнити частиною третьою такого змісту:

“3. Програмне забезпечення Державного земельного кадастру повинно забезпечувати інформаційну взаємодію між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області, Автономної Республіки Крим та в межах України.”.

3. У Законі України “Про санкції” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 40, ст. 2018; 2018 р., № 1, ст. 2):

1) частину першу статті 4 доповнити пунктом 24¹ такого змісту:

“24¹) заборона на набуття у власність земельних ділянок;”;

2) у першому реченні частини другої статті 5 цифри “17—19, 25” замінити цифрами “17—19, 24¹, 25”.

4. У Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 1, ст. 9 із наступними змінами):

1) частину третю статті 10 доповнити пунктом 4¹ такого змісту:

“4¹) під час проведення реєстраційних дій з державної реєстрації права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обов’язково використовує відомості Державного реєстру прав, Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань для встановлення сукупної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності заявника та пов’язаних осіб у межах відповідної області, Автономної Республіки Крим та в межах України;”;

2) частину першу статті 12 після слів “на нерухоме майно” доповнити словами “, ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами”;

3) у частині третій статті 13:

пункт 2 після слів “цього права” доповнити словами “, а також ціну (вартість) такого права”;

пункт 3 після слів “цих прав” доповнити словами “, а також ціну (вартість) таких речових прав та розмір плати за користування цим нерухомим майном”;

доповнити частину після абзацу п’ятого новим абзацом такого змісту:

“Відомості про ціну (вартість) нерухомого майна, ціну (вартість) речових прав чи розмір плати за користування нерухомим майном вносяться до Державного реєстру прав виключно під час державної реєстрації набуття прав на підставі документів, поданих для такої реєстрації. У разі відсутності в документах, поданих для державної реєстрації прав, відповідних відомостей про ціну (вартість) речових прав такі відомості не вносяться до Державного реєстру прав, а додаткові документи для їх отримання не вимагаються.”.

У зв’язку з цим абзаци шостий і сьомий вважати відповідно абзацами сьомим і восьмим;

4) статтю 33 доповнити частиною третьою такого змісту:

“3. Програмне забезпечення Державного реєстру прав повинно забезпечувати інформаційну взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області, Автономної Республіки Крим та в межах України.”.

5. У статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань” (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 2, ст. 17, № 47, ст. 800):

1) частину третю доповнити пунктом 12¹ такого змісту:

“12¹) інформаційну взаємодію між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області, Автономної Республіки Крим та в межах України;”;

2) доповнити статтю частиною шостою такого змісту:

“6. Термін “пов’язані особи” в цьому Законі вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.”.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2020 року, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Голова Верховної Ради України

 

Джерело: Верховна Рада України