Мальтійський Орден. Історичні нариси.

Повна офіційна назва Суверенний військовий орден госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, рицарів Родосу і Мальти. Штаб-квартира ордена знаходиться в Італії, в місті Римі на Віа Кондотті, 68.

Табличка Мальтійсько Ордену у Римі на вулиці Вія Кондотті, 68

З точки зору міжнародного права Мальтійський орден є не державою, а державо-подібним утворенням. Іноді розглядається як карликова держава-анклав, найменша держава світу.  Іноді – як екстериторіальне державне утворення. У міжнародному праві суверенітет Ордена розглядається на рівні дипломатичних місій але не як суверенітет держави.

Сам себе Орден називає “незалежним князівством” і підтримує дипломатичні відносини з 104 державами, в тому числі і з Україною. Мальтійський орден має Конституцію, прапор, герб, гімн, видає власні паспорти, марки та гроші. Паспорт Суверенного Мальтійського ордена визнають у багатьох країнах, власник такого документа має право на безвізовий в’їзд в 32 держави. Багато хто сприймає Мальтійський орден, як суверенну державу – адже його маєтки наділені статусом екстериторіальності, тобто не підлягають законам Італії.

Попередня підготовка

Ще до початку хрестових походів, коли місто Єрусалим перебувало під владою мусульман, у 1048 році, на базі госпіталя, багатий купець Ді Мауро з Амальфі заснував релігійно-благодійне Братство Святого Іоанна Єрусалимського. Братство оголосило своєю метою допомогу бідним і хворим паломникам при госпіталі. Тому, прив’язуючись до госпіталю ординці себе ще називають “госпітальєри” або “іоанніти”.

Під кінець ХІ і на початку ХІІ століття Братством керував Блаженний Жерар. В літку 1098 року хрестоносці вдерлися в Єрусалим і вирізали близько 70 тисяч мирного населення. Проте чи серед невинно вбитих були представники Братства достеменно невідомо, адже перед нападом хрестоносців, ще діюча влада міста вигнала всіх християн побоюючись їх можливої співпраці з агресором. Хоча до хрестових походів, в Єрусалимі, представники різних релігій жили собі мирно.

Єрусалимська різьня, гравюра ХV ст.

Наступного 1099 року Блаженний Жерар, за згодою Ватикану, перейменував Братство на Орден. Жерар керував Орденом до самої смерті, до 1118 року.

Традиція з ХІІ століття

Установчим документом для Ордена стала булла (указ) Папи Пасхалія II від 15 лютого 1113 під назвою «Pie Postulatio Voluntatis». Відповідно до неї Орден отримав офіційне визнання Апостольського Престолу, автономію і незалежність від церковної і світської влади.

Хрестоносці являли собою погано організовану масу, що в більшості своїй складалась з пияків, релігійних фанатиків, патологічних психопатів схильних до вбивств, грабіжників і мародерів. Дії котрих ще потребують юридично-правової та моральної оцінки. Загалом така “цікава” основа для заснування, нібито, суто релігійної організації.

У 1120 році ректором іоаннітів був обраний Раймон дю Пюї і ним було прийнято титул Магістра. І постійно існуюча загроза з боку мусульман вимусила Раймона перетворити Орден з благодійно-релігійного у військово-ченцеву організацію.

Коли мусульмани нарешті вигнали загарбників з Єрусалиму, госпітальєри, з 1291 до 1308 року, перебували на Кіпрі. Далі завоювали острів Родос, де і створили свою ординську державу. Проте у 1522 році турки-османи їх і звідтам вибили. У 1523-1530 роках Орден перебував в Італії, проте Ватиканом було приготовлено Ордену ще безліч завдань.

26 жовтня 1530 року Великий Магістр Фра Філіп Вільє де Ліль-Алам з благословення Папи Климента VII, отримав від імператора Карла V острів Мальту, на якому орденська держава знаходилася до 1798 року. За цей час за Орденом і закріпилась назва Мальтійський. Окрім Мальти Карл V передав у володіння Ордену острова Гоцо і Коміно, а також Тріполі в Північній Африці.

Тим часом війна по “захисту віри” тривала. Туреччина атакувала Мальту, однак в ході Великої Осади, з 18 травня до 8 вересня 1565 року, була розбита Орденом під керівництвом Великого Магістра Фра Жана де Ла Валетта. Флот Суверенного Військового Ордена Госпітальєрів Св. Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти (так тепер він називався) став одним з найпотужніших в Середземномор’ї і взяв участь у заключному розгромі Османської морської могутності в ході битви при Лепанто у 1571 році.

У 1631 року, у Карибському морі Орден придбав у французької корони чотири острова – Св. Кристофера, Бартоломея, Св. Мартіна і Санта Круз. Через декілька десятиліть французький міністр фінансів Жан-Батист Кольбер, за дуже дивних обставин, змусив Орден передати острова новоствореній французькій Вест-Індській компанії. Як правило такі перемовини провадили французький престол з Ватиканом безпосередньо. Якщо Ватикан погодився віддати острови в Карибському морі, значить взамін було отримано вигоди на інших напрямках.

У свої ряди Мальтійський Орден вербував воїнів зі всієї Європи, тому люди групувались за мовною ознакою. Від французького слова “langues” – “мови” формувались, так звані, ланги – французька, прованська, оверньська (в середні віки у Франції ще не було однієї мови), арагонська, італійська, англійська (до цієї ланги відносили шотландську та ірландську мови), германська (до цієї ланги відносили всі слов’янські мови). Кожна Ланга складалась з: Великого Пріорату, Пріорату, бальяжей та командорств. Пізніше, у ХІХ столітті, ланги переформатували у національні асоціації.

Як бачимо, майже сім століть, з 1113 року до 1798-го, Мальтійський Орден, під прикриттям релігійності та благочинності виконував роль бойового крила, військовими методами вирішував інтереси Ватикану.

У 1798 році острів Мальта захоплюють французькі війська Наполеона Бонапарта. І члени Ордену тікають у Російську Імперію. Імператор Павло I встановив з ним тісну співпрацю, прийнявши статус Великого Магістра і протектора Ордена. Система прихованих (неприлюдних) організацій Росії і самого Мальтійського Ордену були частково інтегровані.

Однак прийняття титулу Великого Магістра не пішло на користь імператору Павлу І – три роки потому його вбили. Після вбивства Павла I відносини з Орденом були розірвані до кінця існування Російської Імперії. Російські пріоратства Ордена були ліквідовані в період 1803 – 1810 роках.

Вбивство імператора Павла І, гравюра

І нарешті, вже у 1834-му госпітальєри заснували штаб-квартиру в Римі. Статус екстериторіальності в Італії, мальтійці отримали у 1869 році.

Сучасний стан

У Суверенного Ордена госпітальєрів в Римі є два володіння. Крім Магістрального палацу (або Палац Мальти), є ще Вілла Мальта, вона ж Вілла Пріорату, на пагорбі Авентін. Палац на вулиці Кондотті став власністю представників Ордена ще у XVII столітті.

Зараз Італійська Республіка визнає існування Мальтійського Ордена, як суверенної держави. З 1998 року Орден уклав угоду з Республікою Мальта про оренду, своєї колишньої, фортеці Сант-Анджело на узбережжі Мальти та надання їй екстериторіального статусу на 99 років.

Фортеця Сант-Анджело на узбережжі Мальти

Ієрархія Мальтійського Ордену

Заслуговує на увагу структура цього ордена-держави. Форма правління – виборна монархія, монарх обирається пожиттєво. Глава держави – Князь і Великий Магістр. Далі йде Велика Державна Рада, Глава виконавчої влади, Уряд Ордену, керівники національних асоціацій, надзвичайні і повноважні посли і представники Ордену при міжнародних організаціях. Державна релігія – християнство (католицизм).

Ординці на зустічі в Мілані. Зліва на право: делегат Ордену у Ломбардії, барон Джугльєльмо Джудобоно Кавальчіні; барон Джуліо ді Лоренцо Бадіа; посол Ордена на Мальті, Умберто Ді Капуа; Князь і Великий Магістер Фра Метью Фестінг; директор Департаменту комунікацій Великого магістратуру, док. Еудженіо Аджерольді. 

На сьогодні Князь і Великий Магістр – Фра Метью Фестінг. Обраний 11 березня 2008 року, за рахунком з 1099 року він 79-й, за національністю – англієць, син сера Френсіса Фестінга, фельдмаршала і начальника імперського Генерального штабу Великобританії з 1958 по 1961 рік. Також Метью Фестінг є нащадком кавалера Мальтійського ордена блаженного Адріана Фортескью, замученого в 1539 році. Тобто Фестінг не простий хлопчина з Шервудського лісу.

Князь і Великий Магістр – Фра Метью Фестінг

Отримав історичну освіту в Історичній школі бенедиктинців в Йоркширі і в Коледжі Св. Іоанна в Кембриджі. Проходив службу в гренадерських частинах і має чин полковника резерву. Був заступником лорда-лейтенанта Нортумберленд. У 1977 році стає членом Ордена. 1993 – 2008 роки – Великий пріор Великобританії. Мистецтвознавець, який багато років пропрацював в Міжнародному мистецькому аукціоні, є визнаним експертом в історії Мальтійського ордена.

Згідно з Конституцією, члени Ордена діляться на три класи, які в свою чергу діляться на окремі категорії. Перший клас – так звані “лицарі справедливості”, які дали обітницю бідності, цнотливості, слухняності і вважають, що це допоможе їм вдосконалитись. Лицарі вважаються ченцями, але не зобов’язані жити в монаших громадах. У другому класі капелани, власне священики – ті хто безпосередньо працює з простими людьми. У третьому класі, нижчі категорії – “дами милості магістра та доннати відданості” – якщо з лицарями і капеланами все зрозуміло, то от щодо “дам милості магістра” та “доннат відданості”, то без пояснень можуть виникнути різні трактування. Вимоги до прийняття в різні класи і категорії визначаються Кодексом Ордену.

За даними Ордену, його членами є 13 тисяч осіб. Офіційно, паспортами Мальтійського ордена володіють близько 400 осіб. У його структурі, в різних країнах є понад 20 тисяч медичних працівників. Для утримання такої кількості працівників, різноманітного найманого персоналу, проведення гуманітарної діяльності потрібні численні кошти. І тут благодійними внесками не обійдешся, потрібна розгалужена система фондів та власних комерційних організацій.

Вхід до Палацу Мальти

У 2013 році Мальтійський Орден святкував своє 900-ліття. Однією з улюблених виразів владних структур є – “Чим глибше коріння – тим міцніше дерево.” І вони мають рацію! А нам, українцям-русичам, як найдавнішій європейській нації, на цьому прикладі є чому повчитись!