Кривавий Володимир у Москві
В Москві навпроти Кремлю, на Боровицькій площі, сьогодні відбулось відкриття пам’ятника князю Володимиру. Як його повністю названо – Святому Рівноапостольому Великому Князю Володимиру.
Насправді князь Володимир зовсім не великий і тим більше не святий. І в пам’яті українського народу залишився, як – Володимир Кривавий. Адже саме він вогнем і мечем знищував свій народ, нав’язуючи йому чуже, азіатське вірування. Сучасному українському суспільству ще доведеться переглянути дії князя Володимира та дати цим далеким подіям моральну і політико-правову оцінку. Але це тема окремої розмови.
Встановлення у Москві пам’ятника князю Володимиру та урочисте відкриття його за участі перших осіб Росії – це чергове визнання, що саме Київська Русь була першою державою русичів. За офіційною історією. І саме завдячуючи переселенню русичів, з території сучасної України на північ і було засновано місто Москва.
Такими діями, як встановлення пам’ятнику князю Володимиру кремлівський режиму намагається знайти опору та опертись на неї, у вибудувані ідей “Русского мира”. Продовжуючи знищувати власне населення з 1991 року, маючи приголомшуючу невідповідність між зовнішньою великодержавницькою політикою і внутрішнім пригнобленням власного населення, політичному керівництву Росії вкрай необхідна консолідація громадян країни навколо прийнятного для більшості міфу. Для більшості населення Російської Федерації таким об’єднуючим міфом стали ідеї “Русского мира” та висвітлення їхнього президента в образі “собирателя земель русских”, “…собираем все пяди и крохи…”.
І в наслідок такого міфотворення відбувається спроба прив’язатися до величі предків та здобутків минулого. Що, у принципі, органічно поєднується з сакралізацією влади.
Заради об’єктивності варто зазначити, що створення та існування міфу є вкрай корисним для кожної нації та кожного народу. Це сприяє консолідації, дає можливість об’єднатись панівній нації за для досягнення поставленої мети.
До прикладів можна навести успіхи, свого часу, Британської Імперії, самоназва якої є власне Велика Британія;
політичний режим у США, час від часу, нагадує своєму електоратові, що вони є Великою країною і, як запевняв Барак Обама, американці – виняткова нація;
неабиякими здобутками можуть похвалитися і євреї, одним з постулатів яких є те, що вони “Богообраний народ”.
Як бачимо усі намагаються себе возвеличити або, говорячи сучасними термінами, пропіаритись.
Тільки нам, громадянам України, систематично і постійно нав’язують меншовартісні почуття, обзиваючи нас “малоросами”, не розуміючи першечергове значення цієї назви. Або, як деякі непорядні історики, нав’язали цілій нації назву, етимологією якої є слово “окраїна”. Так і живемо – географічно у центрі Європи, а фактично, ніби по за нею…
І повертаючись до пам’ятників, символів та ідей, у сьогоднішньому дійстві, в черговий раз наголошується, що історія виникнення північного сусіда бере свої початки з історії розквіту нашої держави.
І нам українцям-русичам завжди слід пам’ятати, що саме ми являємось центрально-європейською нацією! І саме від нас беруть початок усі слов’янські роди. Чим глибше коріння – тим міцніше дерево. Ми, нащадки наших славних предків, зобов’язані перемагати внутрішній окупаційний режим, зовнішніх ворогів та, заради наших дітей, онуків, ми повинні перебороти усі виклики непередбачуваного сьогодення!